Свята Біблія - Святе Письмо Вітхого і Нового Завіту

Буття

1-ша книга Мойсеєва

розділ: 1-10   11-20  21-30   31-40   41-50

Біблія перекладу Огієнка

Біблія перекладу УБТ

Біблія перекладу Хоменка

Англійський переклад

Російська Біблія

Білоруська Білія

розділ 31

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь...

2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

3 І промовив Господь до Якова: Вернися до краю батьків своїх, і до місця твого народження. А Я буду з тобою.

4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

5 та й промовив до них: Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому батькові.

7 І батько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

8 Коли він говорив був отак: Крапчасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: Пасасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози пасасті.

9 І відняв Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

11 І сказав мені Ангол у сні: Якове! А я відказав: Ось я!

12 Він промовив: Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обітницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого народження.

14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді пожер наше срібло.

16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі.

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.

24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.

26 І промовив Лаван до Якова: Що ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.

30 А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів?

31 А Яків відповів і сказав до Лавана: Тому, що боявся, бо я думав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!

32 При кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що твого в мене, і візьми собі. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, і нічого не знайшов.

35 А вона сказала до батька свого: Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче. І перешукав він, та божків не знайшов.

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

37 що ти обмацав усі мої речі? Що ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, і нехай вони розсудять поміж нами двома.

38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

39 Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі.

40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі паморозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, і виказав це вчора вночі.

43 І відповів Лаван і сказав до Якова: Дочки дочки мої, а діти мої діти, а отара моя отара, і все, що ти бачиш то моє. А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

44 А тепер ходи, я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою.

45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.

46 І сказав Яків браттям своїм: Назбирайте каміння. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.

47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.

48 І промовив Лаван: Ця могила свідок між мною й між тобою сьогодні, тому то й названо ймення її: Ґал-Ед

49 і Міцпа, бо сказав: Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від одного.

50 Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й між тобою!

51 А Яків сказав до Лавана: Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду цієї могили до тебе, і ти не перейдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.

53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

55 (32-1) І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.

1 Почув же Яків слова синів Лавана, що говорили: Яків забрав все, що (було) нашого батька, і з того, що (було) нашого батька, зробив усю цю славу.

2 І побачив Яків лице Лавана, і ось не було до нього як вчера і третого дня.

3 Сказав же Господь до Якова: Повернися до землі твого батька і до твого роду, і буду з тобою.

4 Виславши ж Яків, покликав Лію і Рахиль на рівнину де (були) отари,

5 і сказав їм: Бачу я лице вашого батька, що не є до мене як учора і третого дня. Бог же мого батька був зі мною.

6 І ви ж знаєте, що всією моєю силою я послужив вашому батькові.

7 А ваш батько обманув мене, перемінив і мою зарплату десяти овець, і не дав йому Бог мені вчинити зло.

8 Коли так сказав: Пасасте буде твоя зарплата, і родяться всі вівці пасасті; коли ж сказав: Біле буде твоєю зарплатою, і родяться всі вівці білі.

9 І Бог відібрав всю скотину вашого батька і дав їх мені.

10 І сталося, коли вівці парувалися, і я побачив їх в сні моїми очима, і ось козли і барани крапчасті і пасасті і крапчасто переполасі скакали на овець і кіз.

11 І сказав мені Божий ангел у сні: Якове; я ж сказав: Що є?

12 І сказав: Поглянь твоїми очима, і подивись на козлів і баранів крапчастих і пасастих і крапчасто переполасих, що скачуть на овець і кіз. Бо я побачив те, що тобі робить Лаван.

13 Я є Бог, що зявився тобі в божому місці, де ти мені там помазав стовп і помолився там мені молитвою. Нині, отже, встань і вийди з цієї землі, і йди до землі твого народження, і буду з тобою.

14 І відповівши, Рахиль і Лія сказали йому: Немає нам більше часті чи насліддя в хаті нашого батька.

15 Чи не як чужинки вважалися ми ним? Бо продав нас і зїв як страву наші гроші.

16 Усе багатство і славу, яку забрав Бог у нашого батька, буде нам і нашим дітям. Тепер, отже, що сказав тобі Бог, чини.

17 Вставши ж, Яків взяв своїх жінок і своїх дітей на верблюдів,

18 і забрав ввесь свій маєток і ввесь свій посуд, що придбав у Месопотамії, і все своє, щоб відійти до свого батька Ісаака до Ханаанської землі.

19 Лаван же пішов стригти своїх овець. Вкрала же Рахиль ідоли свого батька.

20 Скрив же Яків Лаванові сирійцеві, щоб не сповістити йому, що відходить,

21 і він відійшов і все, що його, і перейшов ріку, і пішов до гори Галаад.

22 Сповіщено же Лавану сирійцеві третого дня, що втік Яків,

23 і взявши всіх своїх братів з собою, гнався слідом за його дорогою сім днів, і наздігнав його в горі Галаад.

24 Прийшов же Бог вночі у сні до Лавана сирійця і сказав йому: Вважай на себе, щоб часом не сказав ти Якову злого.

25 І наздігнав Лаван Якова. Яків же поставив своє шатро на горі. Лаван же розставив своїх братів в горі Галаад.

26 Сказав же Лаван Якову: Що ти зробив? Чому ти скрито втік, і обікрав мене, і забрав моїх дочок, як полонених мечем?

27 І якщо б ти мені звістив, відіслав би я тебе з радістю і з музиками, тимпанами і гітарами.

28 Чи не вдостоївся я поцілувати моїх дітей і дочок. Тепер же безглуздо вчинив ти.

29 І тепер моя рука має силу зло тобі вчинити. Але Бог твого батька вчера сказав мені кажучи: Стережися, щоб часом не сказав ти Якову злого.

30 Тепер отже іди. Бо думкою ти задумав відійти до дому свого батька. Чому викрав ти моїх богів?

31 Відповівши ж, Яків сказав Лаванові: Бо я сказав: Щоб часом не відібрав ти твоїх дочок від мене і все, що в мене.

32 Пізнавай, що твого є у мене, і візьми. І не впізнав у нього нічого. І сказав Яків: В кого лиш знайдеш твоїх божків, не житиме перед нашими братами. Не знав же Яків, що його жінка Рахиль їх викрала.

33 Увійшовши ж Лаван до хати Лії, пошукав і не знайшов. І вийшовши з хати Лії, шукав і в домі Якова і в домі двох рабинь, і не знайшов. Ввійшов же і до хати Рахилі.

34 Рахиль же взяла ідоли і поклала їх до верблюджого сідла і сіла на них.

35 І сказала свому батькові: Не бери за зле пане, не можу встати перед тобою, бо у мене є за звичаєм жінок. Пошукав же Лаван по всій хаті і не знайшов ідолів.

36 Розгнівався же Яків і сварив на Лавана. Відповівши ж, Яків сказав Лаванові: Яка моя несправедливість і який мій гріх, що ти за мною гнався,

37 і що перешукав ти ввесь мій посуд? Що знайшов ти з усього посуду мого дому? Поклади тут перед твоїми братами і моїми братами, і хай розсудять між обома нами.

38 Це мені двадцять літ, що я є з тобою. Твої вівці і твої кози не були без ягнят. Баранів твоїх овець я не зїв;

39 вбитого звірем я тобі не приніс, я відшкодував сам вкрадене вдень і вкрадене вночі.

40 В день я був палений спекою і морозом вночі, і сон відійшов від моїх очей.

41 Цих мені двадцять літ, які я був у твоїм домі, я працював для тебе чотирнадцять літ за двох твоїх дочок, і шість літ за твоїх овець, і змінив ти мою зарплату десятьох ягниць.

42 Якщо б не Бог мого батька Авраама був у мене і страх Ісаака, нині ж порожним відіслав би ти мене. Моє приниження і труд моїх рук побачив Бог, і оскаржив тебе вчора.

43 Відповівши ж Лаван сказав Якову: Дочки, мої дочки, і сини мої сини, і скотина моя скотина, і все, що ти бачиш, є моїм і моїх дочок. Що сьогодні зроблю їм, чи їхнім дітям, яких породили?

44 Тепер, отже, ходи завіщаймо завіт, я і ти, і буде свідком між мною і тобою. Сказав же йому: Ось немає з нами нікого, хай бачить Бог, свідок між мною і тобою.

45 Взявши ж камінь Яків поставив його як стовп.

46 Сказав же Яків своїм братам: Зберіть каміння. І зібрали каміння і зробили могилу, і поїли і попили там на могилі. І сказав йому Лаван: Ця могила сьогодні свідчить між мною і тобою.

47 І назвав її Лаван Могила свідчення, Яків же її назвав: Могила свідок.

48 Сказав же Лаван Якову: Ось ця могила і стовп, який я поклав між мною і тобою, свідчить ця могила, і свідчить цей стовп. Задля цього названо її імя: Могила свідчить,

49 і Бачення, бо сказав: Хай бачить Бог між мною і тобою, бо розійшлися один від одного.

50 Якщо упокориш моїх дочок, якщо візьмеш жінок над моїми дочками, гляди, немає нікого з нами.

52 Бо якщо і я не перейду до тебе, ані ти не перейдеш до мене поза цю могилу і цей стовп на зло,

53 Бог Авраама і Бог Нахора судить між нами.

54 І поклявся Яків за страхом свого батька Ісаака. І приніс Яків жертву на горі, і закликав своїх братів, і їли і пили і спали на горі.

55 Вставши ж, Лаван вранці поцілував своїх синів і своїх дочок, і поблагословив їх, і повернувшись, Лаван пішов до свого місця.

1 Та зачув Яків слова синів Лавана, які говорили: "Забрав Яків усе, що було в нашого батька, та й з того, що було в нашого батька, зробив собі все це багатство."

2 І з обличчя Лаванового зауважив Яків, що він не був до нього вже таким, як раніше.

3 Тоді Господь сказав до Якова: "Повертайсь на твою батьківщину, до твого роду, а я буду з тобою."

4 Отож Яків послав покликати Лію й Рахиль на поле, де були його отари,

5 і каже до них: "Бачу я з обличчя вашого батька, що він не такий до мене, як раніше, але Бог мого батька був зо мною.

6 Ви ж самі знаєте, що я всіма своїми силами працював для вашого батька.

7 А ваш батько ошукав мене й міняв десять раз мені платню, тож Бог не дав йому скривдити мене.

8 Як скаже було так: Клапчасті будуть твоя платня, то всі вівці котилися клапчастими. А як скаже: Строкаті будуть твоя платня, то всі вівці котилися строкатими.

9 І так забрав Бог скотину від вашого батька й дав мені.

10 Раз якось, коли парувалися, підвів я свої очі й уві сні бачу: аж ось козли, які спинались на самиць, були смугнасті, клапчасті і красі.

11 І каже до мене в сні ангел Божий: Якове! А я озвавсь: Я тут!

12 Тоді він каже: Підведи свої очі й глянь: усі козли, що спинаються на самиць, смугнасті, клапчасті й красі, бо я бачив усе, що Лаван чинить тобі.

13 Я - Бог Бетела, де ти помазав стовпа, де ти мені пообіцявся. Тепер же встань, вийди з цього краю. й повертайся в рідну землю."

14 Тоді Рахиль і Лія відповіли йому, кажучи: "Хіба для нас є ще якась частина в домі нашого батька?

15 Хіба не за чужих він нас уважає? Він же продав нас і зажер нашу ціну.

16 Все багатство, що його Бог забрав від нашого батька, воно наше й наших дітей. Тож роби тепер усе, що Бог тобі каже."

17 Устав Яків, посадив синів своїх і жінок своїх на верблюдів,

18 і погнав усю свою худобу зо всім майном, що його набув, що його він придбав у Паддам-Арамі, щоб іти до Ісаака, свого батька, в Ханаан-край.

19 Коли Лаван пішов був стригти своїх овець, Рахиль украла домашніх ідолів, що були в її батька.

20 А Яків викрався потай від Лавана арамія, не давши йому знати, що відходить.

21 І втік він зо всім, що було в нього, вирушив і, перебрівши ріку, попрямував на Гілеад-гору.

22 Аж на третій день переказали Лаванові, що Яків утік.

23 Тож забрав Лаван братів із собою і гнався за ним сім днів дороги та й догнав його на Гілеад-горі.

24 Але вночі вві сні прийшов Бог до Лавана арамія і промовив до нього: "Уважай, щоб ти нічого не говорив до Якова!"

25 Отож Лаван наздогнав Якова, коли він розіп'яв був свої намети на горі; то й Лаван зо своїми братами розіп'яв свої (намети) на Гілеад-горі.

26 І сказав Лаван до Якова: "Що ти наробив? Викравсь від мене потайки! Погнав моїх дочок неначе бранок!

27 Чого ти втік потайки й перехитрував мене, не сказавши мені нічого, - а то й обікрав ще? Я був би випровадив тебе з радістю, зо співом, під гру цимбалів та гуслів!

28 Ти не дав мені й поцілувати моїх онуків та моїх дочок! Ти по-дурному вчинив.

29 Я міг би накоїти вам лиха, та Бог батька вашого цієї ночі сказав до мене: Вважай, не говори до Якова нічого!

30 Та тепер нехай би ти й пішов собі, - тяжко бо затужився за домом свого батька - але навіщо ти вкрав моїх богів?"

31 Тут Яків у відповідь сказав до Лавана: "Тому, що я боявся; бо гадав собі, що ти відбереш своїх дочок від мене.

32 В кого знайдеш своїх богів, тому не жити! Перед нашими родичами розглянь, що твого є в мене, і забери собі." Не знав же Яків, що то Рахиль украла їх.

33 Увійшов Лаван і до намету Якова, і до намету Лії, і до намету обидвох слугинь, та й не знайшов нічого. Як же він вийшов із намету Лії, то вступив у намет Рахилі.

34 А Рахиль узяла домашніх ідолів та поклала їх у кульбаки верблюда й сама сіла на них. Лаван же обнишпорив увесь намет і не знайшов нічого.

35 Тоді вона сказала до свого батька: "Не гнівайся, мій пане, що не можу перед тобою встати, бо жіночий випадок у мене." Шукав він пильно, та не знайшов домашніх ідолів.

36 Розгнівавсь Яків і стаз сваритися з Лаваном; він так заговорив до нього: "Яка моя провина? Який гріх мій, що ти притьмом гнався за мною?

37 Ти обшукав усі мої речі. Що ж знайшов ти з усіх речей твого дому? Поклади тут перед моїми і твоїми родичами, нехай вони розсудять між нами обидвома.

38 Оце двадцять уже років, як я з тобою. Вівці і кози твої не скидали, і баранів із твоєї отари не їв я.

39 Роздертого звірюкою тобі я не приносив; я ніс за нього втрату; ти вимагав його з руки моєї, чи воно було вкрадене в мене вдень, чи вкрадене вночі в мене.

40 Ось що було зо мною: вдень з'їдала мене спека, а вночі холод, і сон тікав з моїх очей.

41 Двадцять уже років я в твоїй господі: служив я тобі чотирнадцять років за дві твої дочки й шість років за овець, і ти десять разів міняв мою платню.

42 Коли б не був зо мною Бог батька мого, Бог Авраама та острах Ісаака, ти напевно відпустив би тепер мене з порожніми руками. Та Бог бачив моє бідування і працю моїх рук і розсудив учорашньої ночі."

43 Відповідаючи на це, Лаван сказав до Якова: "Дочки - мої дочки, і діти - мої діти, і отари - мої отари, і все, що бачиш, моє воно. Але що я можу заподіяти сьогодні оцим дочкам моїм або їх дітям, що їх вони породили?

44 Ходім, отже, та зробім умову, я і ти, і нехай воно свідчить між мною і тобою."

45 Тоді взяв Яків камінь і поставив його, як стовп.

46 І каже Яків до своїх родичів: "Назбирайте каміння!" І назбирали вони каміння та й зробили копець і гостилися там при копці.

47 Лаван прозвав його Єгар-Сагадута, а Яків назвав його Галеад.

48 І сказав Лаван: "Оцей копець нині свідком між мною й тобою; тому й названо його ім'ям Галеад,

49 а також і Міцпа, мовляв, нехай Господь вартує між мною і між тобою, як ми розійдемося один з одним.

50 Коли ти будеш поводитися погано з моїми дочками й коли візьмеш крім моїх дочок ще інших жінок та й того ніхто з нас не буде бачити, пам'ятай, однак, що Бог свідок між мною і тобою."

51 Далі говорив Лаван до Якова: "Ось цей копець і ось цей стовп, що їх я поставив між мною і між тобою.

52 Свідок - оцей копець і свідок - стовп, що я не перейду до тебе поза цей копець, а ти не перейдеш до мене поза цей копець і цей стовп з ворожим наміром.

53 Бог Авраама й Бог Нахора, Бог батьків їхніх, судитиме між нами!" І поклявсь Яків острахом батька свого Ісаака.

54 Потім Яків приніс на горі жертву та й запросив своїх свояків на гостину. А коли з'їли хліба, на горі заночували.

1 Now it came to the ears of Jacob that Laban's sons were saying, Jacob has taken away all our father's property, and in this way he has got all this wealth.

2 And Jacob saw that Laban's feeling for him was no longer what it had been before.

3 Then the Lord said to Jacob, Go back to the land of your fathers, and to your relations, and I will be with you.

4 And Jacob sent for Rachel and Leah to come to him in the field among his flock.

5 And he said to them, It is clear to me that your father's feeling is no longer what it was to me; but the God of my father has been with me

6 And you have seen how I have done all in my power for your father,

7 But your father has not kept faith with me, and ten times he has made changes in my payment; but God has kept him from doing me damage.

8 If he said, All those in the flock which have marks are to be yours, then all the flock gave birth to marked young; and if he said, All the banded ones are to be yours, then all the flock had banded young.

9 So God has taken away your father's cattle and has given them to me.

10 And at the time when the flock were with young, I saw in a dream that all the he-goats which were joined with the she-goats were banded and marked and coloured.

11 And in my dream the angel of the Lord said to me, Jacob: and I said, Here am I.

12 And he said, See how all the he-goats are banded and marked and coloured: for I have seen what Laban has done to you.

13 I am the God of Beth-el, where you put oil on the pillar and took an oath to me: now then, come out of this land and go back to the country of your birth.

14 Then Rachel and Leah said to him in answer, What part or heritage is there for us in our father's house?

15 Are we not as people from a strange country to him? for he took a price for us and now it is all used up.

16 For the wealth which God has taken from him is ours and our children's; so now, whatever God has said to you, do.

17 Then Jacob put his wives and his sons on camels;

18 And sending on before him all his cattle and his property which he had got together in Paddan-aram, he made ready to go to Isaac his father in the land of Canaan.

19 Now Laban had gone to see to the cutting of the wool of his sheep; so Rachel secretly took the images of the gods of her father's house.

20 And Jacob went away secretly, without giving news of his flight to Laban the Aramaean.

21 So he went away with all he had, and went across the River in the direction of the hill-country of Gilead.

22 And on the third day Laban had news of Jacob's flight.

23 And taking the men of his family with him, he went after him for seven days and overtook him in the hill-country of Gilead.

24 Then God came to Laban in a dream by night, and said to him, Take care that you say nothing good or bad to Jacob.

25 Now when Laban overtook him, Jacob had put up his tent in the hill-country; and Laban and his brothers put up their tents in the hill-country of Gilead.

26 And Laban said to Jacob, Why did you go away secretly, taking my daughters away like prisoners of war?

27 Why did you make a secret of your flight, not giving me word of it, so that I might have sent you away with joy and songs, with melody and music?

28 You did not even let me give a kiss to my sons and my daughters. This was a foolish thing to do.

29 It is in my power to do you damage: but the God of your father came to me this night, saying, Take care that you say nothing good or bad to Jacob.

30 And now, it seems, you are going because your heart's desire is for your father's house; but why have you taken my gods?

31 And Jacob, in answer, said to Laban, My fear was that you might take your daughters from me by force.

32 As for your gods, if anyone of us has them, let him be put to death: make search before us all for what is yours, and take it. For Jacob had no knowledge that Rachel had taken them.

33 So Laban went into Jacob's tent and into Leah's tent, and into the tents of the two servant-women, but they were not there; and he came out of Leah's tent and went into Rachel's.

34 Now Rachel had taken the images, and had put them in the camels' basket, and was seated on them. And Laban, searching through all the tent, did not come across them.

35 And she said to her father, Let not my lord be angry because I do not get up before you, for I am in the common condition of women. And with all his searching, he did not come across the images.

36 Then Jacob was angry with Laban, and said, What crime or sin have I done that you have come after me with such passion?

37 Now that you have made search through all my goods, what have you seen which is yours? Make it clear now before my people and your people, so that they may be judges between us.

38 These twenty years I have been with you; your sheep and your goats have had young without loss, not one of your he-goats have I taken for food.

39 Anything which was wounded by beasts I did not take to you, but myself made up for the loss of it; you made me responsible for whatever was taken by thieves, by day or by night.

40 This was my condition, wasted by heat in the day and by the bitter cold at night; and sleep went from my eyes.

41 These twenty years I have been in your house; I was your servant for fourteen years because of your daughters, and for six years I kept your flock, and ten times was my payment changed.

42 If the God of my father, the God of Abraham and the Fear of Isaac, had not been with me, you would have sent me away with nothing in my hands. But God has seen my troubles and the work of my hands, and this night he kept you back.

43 Then Laban, answering, said, These women are my daughters and these children my children, the flocks and all you see are mine: what now may I do for my daughters and for their children?

44 Come, let us make an agreement, you and I; and let it be for a witness between us.

45 Then Jacob took a stone and put it up as a pillar.

46 And Jacob said to his people, Get stones together; and they did so; and they had a meal there by the stones.

47 And the name Laban gave it was Jegar-sahadutha: but Jacob gave it the name of Galeed.

48 And Laban said, These stones are a witness between you and me today. For this reason its name was Galeed,

49 And Mizpah, for he said, May the Lord keep watch on us when we are unable to see one another's doings.

50 If you are cruel to my daughters, or if you take other wives in addition to my daughters, then though no man is there to see, God will be the witness between us.

51 And Laban said, See these stones and this pillar which I have put between you and me;

52 They will be witness that I will not go over these stones to you, and you will not go over these stones or this pillar to me, for any evil purpose.

53 May the God of Abraham and the God of Nahor, the God of their father, be our judge. Then Jacob took an oath by the Fear of his father Isaac.

54 And Jacob made an offering on the mountain, and gave orders to his people to take food: so they had a meal and took their rest that night on the mountain.

55 And early in the morning Laban, after kissing and blessing his daughters, went on his way back to his country.

1 И услышал [Иаков] слова сынов Лавановых, которые говорили: Иаков завладел всем, что было у отца нашего, и из имения отца нашего составил все богатство сие.

2 И увидел Иаков лице Лавана, и вот, оно не таково к нему, как было вчера и третьего дня.

3 И сказал Господь Иакову: возвратись в землю отцов твоих и на родину твою; и Я буду с тобою.

4 И послал Иаков, и призвал Рахиль и Лию в поле, к стаду мелкого скота своего,

5 и сказал им: я вижу лице отца вашего, что оно ко мне не таково, как было вчера и третьего дня; но Бог отца моего был со мною;

6 вы сами знаете, что я всеми силами служил отцу вашему,

7 а отец ваш обманывал меня и раз десять переменял награду мою; но Бог не попустил ему сделать мне зло.

8 Когда сказал он, что скот с крапинами будет тебе в награду, то скот весь родил с крапинами. А когда он сказал: пестрые будут тебе в награду, то скот весь и родил пестрых.

9 И отнял Бог [весь] скот у отца вашего и дал [его] мне.

10 Однажды в такое время, когда скот зачинает, я взглянул и увидел во сне, и вот козлы [и овны], поднявшиеся на скот [на коз и овец] пестрые, с крапинами и пятнами.

11 Ангел Божий сказал мне во сне: Иаков! Я сказал: вот я.

12 Он сказал: возведи очи твои и посмотри: все козлы [и овны], поднявшиеся на скот [на коз и овец], пестрые, с крапинами и с пятнами, ибо Я вижу все, что Лаван делает с тобою;

13 Я Бог [явившийся тебе] в Вефиле, где ты возлил елей на памятник и где ты дал Мне обет; теперь встань, выйди из земли сей и возвратись в землю родины твоей [и Я буду с тобою].

14 Рахиль и Лия сказали ему в ответ: есть ли еще нам доля и наследство в доме отца нашего?

15 не за чужих ли он нас почитает? ибо он продал нас и съел даже серебро наше;

16 посему все [имение и] богатство, которое Бог отнял у отца нашего, есть наше и детей наших; итак делай все, что Бог сказал тебе.

17 И встал Иаков, и посадил детей своих и жен своих на верблюдов,

18 и взял с собою весь скот свой и все богатство свое, которое приобрел, скот собственный его, который он приобрел в Месопотамии, [и все свое,] чтобы идти к Исааку, отцу своему, в землю Ханаанскую.

19 И как Лаван пошел стричь скот свой, то Рахиль похитила идолов, которые были у отца ее.

20 Иаков же похитил сердце у Лавана Арамеянина, потому что не известил его, что удаляется.

21 И ушел со всем, что у него было; и, встав, перешел реку и направился к горе Галаад.

22 На третий день сказали Лавану [Арамеянину], что Иаков ушел.

23 Тогда он взял с собою [сынов и] родственников своих, и гнался за ним семь дней, и догнал его на горе Галаад.

24 И пришел Бог к Лавану Арамеянину ночью во сне и сказал ему: берегись, не говори Иакову ни доброго, ни худого.

25 И догнал Лаван Иакова; Иаков же поставил шатер свой на горе, и Лаван со сродниками своими поставил на горе Галаад.

26 И сказал Лаван Иакову: что ты сделал? для чего ты обманул меня, и увел дочерей моих, как плененных оружием?

27 зачем ты убежал тайно, и укрылся от меня, и не сказал мне? я отпустил бы тебя с веселием и с песнями, с тимпаном и с гуслями;

28 ты не позволил мне даже поцеловать внуков моих и дочерей моих; безрассудно ты сделал.

29 Есть в руке моей сила сделать вам зло; но Бог отца вашего вчера говорил ко мне и сказал: берегись, не говори Иакову ни хорошего, ни худого.

30 Но пусть бы ты ушел, потому что ты нетерпеливо захотел быть в доме отца твоего, - зачем ты украл богов моих?

31 Иаков отвечал Лавану и сказал: я боялся, ибо я думал, не отнял бы ты у меня дочерей своих [и всего моего].

32 [И сказал Иаков:] у кого найдешь богов твоих, тот не будет жив; при родственниках наших узнавай, что [есть твоего] у меня, и возьми себе. [Но он ничего у него не узнал.] Иаков не знал, что Рахиль [жена его] украла их.

33 И ходил Лаван в шатер Иакова, и в шатер Лии, и в шатер двух рабынь, [и обыскивал,] но не нашел. И, выйдя из шатра Лии, вошел в шатер Рахили.

34 Рахиль же взяла идолов, и положила их под верблюжье седло и села на них. И обыскал Лаван весь шатер; но не нашел.

35 Она же сказала отцу своему: да не прогневается господин мой, что я не могу встать пред тобою, ибо у меня обыкновенное женское. И [Лаван] искал [во всем шатре], но не нашел идолов.

36 Иаков рассердился и вступил в спор с Лаваном. И начал Иаков говорить и сказал Лавану: какая вина моя, какой грех мой, что ты преследуешь меня?

37 ты осмотрел у меня все вещи [в доме моем], что нашел ты из всех вещей твоего дома? покажи здесь пред родственниками моими и пред родственниками твоими; пусть они рассудят между нами обоими.

38 Вот, двадцать лет я был у тебя; овцы твои и козы твои не выкидывали; овнов стада твоего я не ел;

39 растерзанного зверем я не приносил к тебе, это был мой убыток; ты с меня взыскивал, днем ли что пропадало, ночью ли пропадало;

40 я томился днем от жара, а ночью от стужи, и сон мой убегал от глаз моих.

41 Таковы мои двадцать лет в доме твоем. Я служил тебе четырнадцать лет за двух дочерей твоих и шесть лет за скот твой, а ты десять раз переменял награду мою.

42 Если бы не был со мною Бог отца моего, Бог Авраама и страх Исаака, ты бы теперь отпустил меня ни с чем. Бог увидел бедствие мое и труд рук моих и вступился за меня вчера.

43 И отвечал Лаван и сказал Иакову: дочери - мои дочери; дети - мои дети; скот - мой скот, и все, что ты видишь, это мое: могу ли я что сделать теперь с дочерями моими и с детьми их, которые рождены ими?

44 Теперь заключим союз я и ты, и это будет свидетельством между мною и тобою. [При сем Иаков сказал ему: вот, с нами нет никого; смотри, Бог свидетель между мною и тобою.]

45 И взял Иаков камень и поставил его памятником.

46 И сказал Иаков родственникам своим: наберите камней. Они взяли камни, и сделали холм, и ели [и пили] там на холме. [И сказал ему Лаван: холм сей свидетель сегодня между мною и тобою.]

47 И назвал его Лаван: Иегар-Сагадуфа; а Иаков назвал его Галаадом.

48 И сказал Лаван [Иакову]: сегодня этот холм [и памятник, который я поставил,] между мною и тобою свидетель. Посему и наречено ему имя: Галаад,

49 также: Мицпа, оттого, что Лаван сказал: да надзирает Господь надо мною и над тобою, когда мы скроемся друг от друга;

50 если ты будешь худо поступать с дочерями моими, или если возьмешь жен сверх дочерей моих, то, хотя нет человека между нами, [который бы видел,] но смотри, Бог свидетель между мною и между тобою.

51 И сказал Лаван Иакову: вот холм сей и вот памятник, который я поставил между мною и тобою;

52 этот холм свидетель, и этот памятник свидетель, что ни я не перейду к тебе за этот холм, ни ты не перейдешь ко мне за этот холм и за этот памятник, для зла;

53 Бог Авраамов и Бог Нахоров да судит между нами, Бог отца их. Иаков поклялся страхом отца своего Исаака.

54 И заколол Иаков жертву на горе и позвал родственников своих есть хлеб; и они ели хлеб [и пили] и ночевали на горе.

55 И встал Лаван рано утром и поцеловал внуков своих и дочерей своих, и благословил их. И пошел и возвратился Лаван в свое место.

1 І пачуў Якаў словы сыноў Лаванавых, якія казалі: Якаў завалодаў усім, што было ў бацькі нашага, і з маёмасьці бацькі нашага склаў усё багацьце гэта.

2 І ўбачыў Якаў Лаванаў твар, і вось, ён не такі да яго, як быў учора і заўчора.

3 І сказаў Гасподзь Якаву: вярніся ў зямлю бацькоў тваіх і на радзіму тваю: і Я буду з табою.

4 І паслаў Якаў, і паклікаў Рахіль і Лію ў поле, да статку дробнага быдла свайго,

5 і сказаў ім: я бачыў твар бацькі вашага, што ён да мяне не такі, як быў учора і заўчора; але Бог бацькі майго быў са мною;

6 вы самі ведаеце, што я з усяе сілы служыў бацьку вашаму,

7 а бацька ваш ашукваў мяне і разоў дзесяць перамяняў узнагароду маю; але Бог не дапусьціў яго зрабіць мне ліха.

8 Калі сказаў ён, што быдла з плямкамі будзе табе ўзнагародаю, дык быдла ўсё радзіла з плямкамі. А калі ён сказаў: пярэстыя будуць табе ўзнагародаю, дык усё быдла і радзіла пярэстых.

9 І адабраў Бог быдла ў бацькі вашага і даў мне.

10 Аднаго разу ў такую пару, калі быдла зачынае, я паглядзеў і ўбачыў у сьне, і вось казлы, якія падняліся на быдла, пярэстыя з плямкамі і стракацінамі.

11 Анёл Божы сказаў мне ў сьне: Якаве! Я сказаў: вось я.

12 Ён сказаў: падымі вочы твае і паглядзі: усе казлы, што падняліся на быдла, пярэстыя, з плямкамі і стракацінамі; бо Я бачу ўсё, што Лаван робіць з табою;

13 Я Бог у Вэтылі, дзе ты паліў алеем помнік і даў Мне зарок; цяпер устань, выйдзі зь зямлі гэтай і вярніся да зямлі радзіны тваёй.

14 Рахіль і Лія сказалі яму ў адказ: ці ёсьць нам яшчэ доля і спадчына ў доме бацькі нашага?

15 ці ня чужымі ён лічыць нас? бо ён прадаў нас і зьеў нават срэбра наша;

16 таму ўсё багацьце, якое Бог адабраў у бацькі нашага, ёсьць нашае і дзяцей нашых; дык вось, рабі ўсё, што Бог сказаў табе.

17 І ўстаў Якаў, і пасадзіў дзяцей сваіх і жонак сваіх на вярблюдаў,

18 і ўзяў з сабою ўсё быдла сваё, якое набыў, быдла ўласнае ягонае, якое ён набыў у Месапатаміі, каб ісьці да Ісаака, бацькі свайго, у зямлю Ханаанскую.

19 І як Лаван пайшоў стрыгчы быдла сваё, дык Рахіль забрала ідалаў, якія былі ў бацькі яе.

20 А Якаў забраў сэрца ў Лавана Арамэйца, бо не паведаміў яму, што адыходзіць.

21 І пайшоў з усім, што ў яго было; і ўстаўшы перайшоў раку і скіраваўся да гары Галаад.

22 На трэці дзень сказалі Лавану, што Якаў сышоў.

23 Тады ён узяў з сабою родзічаў сваіх, і гнаўся за ім сем дзён, і дагнаў яго на гары Галаад.

24 І прыйшоў Бог да Лавана Арамэйца ўначы ў сьне і сказаў яму: сьцеражыся, не кажы Якаву ні добрага, ні благога.

25 І дагнаў Лаван Якава; а Якаў паставіў намёт свой на гары, і Лаван з родзічамі сваімі паставіў на гары Галаад.

26 І сказаў Лаван Якаву: што ты зрабіў? навошта ты ашукаў мяне і зьвёў дачок маіх, як палоненых зброяй?

27 навошта ты ўцёк таемна, і схаваўся ад мяне, і не сказаў мне? Я адпусьціў бы цябе з радасьцю і зь песьнямі, з бубнам і з гусьлямі;

28 ты не дазволіў мне нават пацалаваць унукаў маіх і дачок маіх; неразумна ты зрабіў.

29 Ёсьць у руцэ маёй сіла зрабіць вам ліхое; але Бог бацькі вашага ўчора гаварыў са мною і сказаў: сьцеражыся, не кажы Якаву ні добрага, ні благога.

30 Але хай бы ты пайшоў, бо табе не цярпелася быць у доме ў бацькі твайго, - навошта ты ўкраў багоў маіх?

31 Якаў адказаў Лавану і сказаў: я баяўся, бо я думаў, каб жа не адабраў ты ў мяне дачок тваіх.

32 У каго знойдзеш багоў тваіх, той ня будзе жывы: пры родзічах нашых даведвайся, што ў мяне і вазьмі сабе. Якаў ня ведаў, што Рахіль украла іх.

33 І хадзіў Лаван у намёт Якаваў і ў намёт Ліін і ў намёт дзьвюх рабыняў, але не знайшоў. І выйшаў з намёта Ліі, і ўвайшоў у намёт Рахілін.

34 А Рахіль узяла ідалаў і паклала іх пад вярблюджае сядло, і села на іх. І абшукаў Лаван увесь намёт, і не знайшоў.

35 А яна сказала бацьку свайму: хай не загневаецца гаспадар мой, што я не магу ўстаць перад табою; бо ў мяне звычайнае жаночае. І Лаван шукаў, але не знайшоў ідалаў.

36 Якаў раззлаваўся і ўступіў у спрэчку з Лаванам. І загаварыў Якаў і сказаў Лавану: якая віна мая, які грэх мой, што ты дагнаў мяне?

37 ты агледзеў у мяне ўсе рэчы, што знайшоў ты з усіх рэчаў твайго дома? пакажы тут перад родзічамі маімі і перад родзічамі тваімі; няхай яны рассудзяць нас абодвух.

38 Вось, дваццаць гадоў я быў у цябе; авечкі твае і козы твае ня выкідвалі; бараноў са статку твайго я ня еў;

39 разадранага зьверам Я ня прыносіў табе, гэта была мая страта; ты зь мяне спаганяў ці калі ўдзень што-колечы прападала, а ці ўначы прападала;

40 я зьнемагаў удзень ад сьпёкі, а ўначы ад сьцюжы, і сон мой бег ад вачэй маіх.

41 Такія мае дваццаць гадоў у доме тваім. Я служыў табе чатырнаццаць гадоў за дзьвюх дачок тваіх і шэсьць гадоў за быдла тваё; а ты дзесяць разоў мяняў узнагароду маю.

42 Калі б ня быў са мною Бог бацькі майго, Бог Абрагама і страх Ісаака, - ты б цяпер адпусьціў мяне ні з чым. Бог убачыў гароту маю і працу рук маіх і заступіўся за мяне ўчора.

43 І адказваў Лаван і сказаў Якаву: дочкі - мае дочкі; дзеці - мае дзеці; быдла - маё быдла, і ўсё, што ты бачыш, гэта маё; ці магу я цяпер што зрабіць з дочкамі маімі і зь дзецьмі іхнімі, якія народжаны імі?

44 цяпер пастановім спрымірэньне я і ты, і гэта будзе сьведчаньнем паміж мною і табою.

45 І ўзяў Якаў камень і паставіў яго помнікам.

46 І сказаў Якаў родзічам сваім: набярэце камянёў. Яны ўзялі камяні і зрабілі курган, і елі там на кургане.

47 І назваў яго Лаван: Егар-Сагадута; а Якаў назваў яго Галаадам.

48 І сказаў Лаван: сёньня гэты курган паміж табою і мною сьведка. Таму і дадзена яму імя: Галаад,

49 а таксама: Міцца, за тое, што Лаван сказаў: няхай наглядае Гасподзь і за мною і за табою, калі мы зьнікнем адзін ад аднаго;

50 калі ты будзеш блага абыходзіцца з дочкамі маімі, альбо возьмеш жонак звыш дачок маіх, дык хоць няма чалавека паміж намі, але глядзі, Бог сьведка паміж мною і табою.

51 І сказаў Лаван Якаву: вось курган гэты і вось помнік, які я паставіў паміж мною і табою;

52 гэты курган сьведка, і гэты помнік сьведка, што ні я не перайду да цябе за гэты курган, ні ты не пяройдзеш да мяне за гэты курган і за гэты помнік, дзеля ліха;

53 Бог Абрагамаў і Бог Нахораў хай судзяць паміж намі, Бог бацькі іхняга. Якаў запрысягнуўся страхам бацькі свайго Ісаака.

54 І закалоў Якаў ахвяру на гары і паклікаў родзічаў сваіх есьці хлеб; і яны елі хлеб і начавалі на гары.

55 І ўстаў Лаван з самага рана і пацалаваў унукаў сваіх і дачок сваіх, і дабраславіў іх. І пайшоў і вярнуўся Лаван у сваё месца.

розділ 32

1 (32-2) А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи.

2 (32-3) І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм.

3 (32-4) І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.

4 (32-5) І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.

5 (32-6) І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх.

6 (32-7) І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.

7 (32-8) І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.

8 (32-9) І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.

9 (32-10) І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре.

10 (32-11) Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.

11 (32-12) Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.

12 (32-13) А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.

13 (32-14) І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:

14 (32-15) кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,

15 (32-16) верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.

16 (32-17) І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом.

17 (32-18) І він наказав першому, кажучи: Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?

18 (32-19) то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами.

19 (32-20) І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його,

20 (32-21) і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє.

21 (32-22) І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.

22 (32-23) І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.

23 (32-24) І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.

24 (32-25) І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.

25 (32-26) І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.

26 (32-27) І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене.

27 (32-28) І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків.

28 (32-29) І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав.

29 (32-30) І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там.

30 (32-31) І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя.

31 (32-32) І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно.

32 (32-33) Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.

1 І Яків пішов своєю дорогою. І поглянувши, побачив ополчений божий полк, і його зустріли божі ангели.

2 Сказав же Яків, коли їх побачив: Це божий полк, і назвав імя того місця Полки.

3 Післав же Яків послів перед собою до свого брата Ісава, до землі Сиір, до околиці Едом,

4 і заповів їм, кажучи: Так скажете моєму панові Ісаву: Так говорить раб твій Яків: У Лавана жив я і забарився до тепер,

5 і були в мене воли, і осли, і вівці, і раби, і рабині, і післав я сповістити моєму панові Ісаву, щоб твій раб знайшов ласку перед тобою.

6 І повернулися посли до Якова, кажучи: Пішли ми до твого брата Ісава, і йде на зустріч тобі, і з ним чотириста мужів.

7 Дуже ж злякався Яків і був розгублений і поділив нарід, що з ним, і волів, і овець на два полки,

8 і сказав Яків: Якщо прийде Ісав до одного полка і вирубає його, і другий полк спасеться.

9 Сказав же Яків: Бог мого батька Авраама і Бог мого батька Ісаака, Господи, що сказав мені: Відійди до землі твого народження, і добро тобі зроблю,

10 вистачає мені усієї справедливости і усієї правди, яку вчинив Ти твому рабові. Бо з моєю палицею перейшов я цей Йордан, тепер же став я двома полками.

11 Визволи мене з руки мого брата Ісава, бо я його боюся, щоб часом, прийшовши, не побив мене і матір з дітьми.

12 Ти ж сказав: Добре вчиню тобі добро і поставлю твоє насіння як морський пісок, що не буде почислене через велике число.

13 І спав там тієї ночі. І взяв дари, які приніс, і післав свому братові Ісаву:

14 двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,

15 тридцять дійних верблюдів і їх дітей, сорок волів, десять биків, двадцять ослів і десять ослят.

16 І дав в руки своїм рабам кожне стадо осібно. Сказав же своїм рабам: Ідіть переді мною, і робіть відстань між стадом і стадом.

17 І заповів першому кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає тебе, кажучи: Чий є ти і куди ідеш, і чиє це, що іде перед тобою?

18 Скажеш: Твого Раба Якова; дари післав моєму панові Ісаву, і ось він за нами.

19 І заповів першому, і другому, і третому, і всім, що випереджали з цими стадами, кажучи: За цим словом скажете Ісаву коли він вас зустріне.

20 І скажете: Ось твій раб Яків іде за нами. Сказав же: Умилостивлю його лице дарами, що йдуть перед ним, і після цього побачу його лице, бо може прийме моє лице.

21 І дари випереджували його лице, він же тієї ночі спав в полку.

22 Вставши ж, тієї ночі взяв обох жінок і обох рабинь і своїх одинадцять дітей, і перейшов брід Явок.

23 І взяв їх і перейшов струмок, і перевів все своє.

24 Залишився ж Яків сам, і боровся з ним чоловік до ранку.

25 Побачив же, що не може подужати його, і доторкнувся широкої частини його стегна і затерпла широка часть стегна Якова, коли він боровся з ним.

26 І сказав йому: Відпусти мене, бо зійшла рання зоря. Він же сказав: Не відпущу тебе, якщо не поблагословиш мене.

27 Сказав же йому: Яке твоє імя? Він же сказав: Яків.

28 Сказав же йому: Не назветься більше твоє імя Яків, але Ізраїль буде твоє імя, бо ти поборов Бога, і сильний з людьми.

29 Запитав же Яків і сказав: Скажи мені твоє імя. І сказав: Навіщо це питаєш моє імя? І поблагословив його там.

30 І назвав Яків імя того місця: Образ Божий; бо я побачив Бога лицем в лице, і моя душа спаслася.

31 Зійшло ж йому сонце, коли відійшов Образ Божий. Він же кульгав своїм стегном.

32 Задля цього ізраїльські сини до цього дня не їдять нерва, що затерп, що є в широкій часті стегна, бо доторкнувся нерва широкої часті стегна Якова, він і затерп.

1 Рано-вранці Лаван встав, поцілував своїх онуків і своїх дочок, поблагословив їх і, рушивши в дорогу, повернувся на своє місце.

2 Та й Яків пустився далі в путь, під час якої зустріли його ангели Божі.

3 Побачивши їх, він сказав: "Це табір Божий", і назвав те місце Маханаїм.

4 Тоді Яків послав послів до Ісава, свого брата, в Сеїр-край, в Едом-поле;

5 він повелів їм: "Ось так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить слуга твій Яків: у Лавана перебував я і забарився аж досі.

6 Придбав я волів, ослів і овець, слуг і слугинь, і посилаю панові моєму про те вістку, щоб знайти ласку в твоїх очах."

7 Повернулися посли до Якова та й кажуть: "Ходили ми до твого брата Ісава, він сам іде тобі назустріч, а з ним чотириста чоловік."

8 Тим злякався Яків вельми й стривожився, тож поділив людей, які були з ним, та й овець і худобу й верблюдів на два загони.

9 Бо думав він собі: "Коли Ісав прийде до одного загону й розіб'є його, то загін той, що зостанеться, врятується."

10 Тоді Яків сказав: "О Боже батька мого Авраама й Боже батька мого Ісаака! Господи, який велів єси мені: "Вернись у край твій, до рідні твоєї, а я буду помагати тобі."

11 Я негідний тих усіх ласк і всієї вірности тої, що їх ти виявив слузі твоєму, бо з моєю тільки палицею я перебрів цей Йордан, а тепер виріс у два загони.

12 Визволь мене, благаю, з руки мого брата, руки Ісава, бо боюся його, щоб не прийшов і не вбив мене та матерей з дітьми.

13 Сам бо ти сказав: "Напевно буду тобі щастити і зроблю твоє потомство, як пісок морський, що його не злічити, така його сила"."

14 І там він ночував цієї ночі. З того ж, що було під рукою в нього, Яків узяв гостинця для Ісава, свого брата:

15 двісті кіз і двадцять козлів, двісті овець і двадцять баранів,

16 тридцять верблюдиць, що годують, з їх верблюденятами, сорок корів і десять биків, двадцять ослиць і десять ослят.

17 І дав він у руки своїх слуг, кожне стадо зокрема, і сказав до них: "Ідіть поперед мене та зробіть відступ між стадом і стадом."

18 Першому ж велів він: "Як зустріне тебе Ісав, мій брат, і спитає тебе: "Чий ти і куди йдеш та чиє оце, що перед тобою?",

19 то ти скажеш: "Слуги твого Якова. Це подарунок, післаний панові моєму Ісавові. Та ось ще й він сам позаду нас"."

20 Так само велів він і другому та й третьому й усім, що гнали стада, кажучи їм: "Так говоритимете до Ісава, як зустрінете його,

21 і додасте: "Ось ще твій слуга Яків іде за нами"." Думав бо собі: "Умилостивлю його дарунком, що йде передо мною, а потім і сам явлюся перед ним; може, він прийме мене приязно."

22 І пішов дарунок поперед ним. Сам же він перебув цю ніч у загоні.

23 Тієї ж ночі він устав, узяв обидвох своїх жінок та обидвох своїх слугинь та й одинадцять своїх дітей і перейшов брід Яббок.

24 По тому взяв їх і перевів через потік; також перевів усе, що мав.

25 Зостався Яків сам. Тоді хтось боровся з ним, ще поки на світ не займалося.

26 Та бачивши, що не переможе його, доторкнувся суглобу його стегна, й суглоб Якового стегна звихнувся, коли він боровся з ним.

27 І каже той: "Пусти мене, бо вже на світ благословиться." А Яків відповів: "Не пущу тебе, хіба-що поблагословиш мене."

28 А цей спитав його: "Як тобі на ім'я?" Він і каже: "Яків."

29 Тоді той відповів: "Не Яків буде більш твоє ім'я, а Ізраїль, бо ти змагався з Богом і з людьми та й переміг."

30 Тоді Яків спитав його: "Скажи, будь ласка, своє ім'я?" А цей відповів: "Чого питаєш про моє ім'я?" І тут поблагословив його.

31 Тому Яків назвав це місце Пеніел, бо я, мовляв, бачив Бога віч-на-віч і я живий ще.

32 І сонце йому засяло, як він пройшов Пеніел, але кульгав на стегно.

33 Ось тому сини Ізраїля і по цей день не їдять стегнового м'яса, що на суглобі стегна, бо він доторкнувся Яковового суглобу стегна, до стегнового м'яса.

1 And on his way Jacob came face to face with the angels of God.

2 And when he saw them he said, This is the army of God: so he gave that place the name of Mahanaim.

3 Now Jacob sent servants before him to Esau, his brother, in the land of Seir, the country of Edom;

4 And he gave them orders to say these words to Esau: Your servant Jacob says, Till now I have been living with Laban:

5 And I have oxen and asses and flocks and men-servants and women-servants: and I have sent to give my lord news of these things so that I may have grace in his eyes.

6 When the servants came back they said, We have seen your brother Esau and he is coming out to you, and four hundred men with him.

7 Then Jacob was in great fear and trouble of mind: and he put all the people and the flocks and the herds and the camels into two groups;

8 And said, If Esau, meeting one group, makes an attack on them, the others will get away safely.

9 Then Jacob said, O God of my father Abraham, the God of my father Isaac, the Lord who said to me, Go back to your country and your family and I will be good to you:

10 I am less than nothing in comparison with all your mercies and your faith to me your servant; for with only my stick in my hand I went across Jordan, and now I have become two armies.

11 Be my saviour from the hand of Esau, my brother: for my fear is that he will make an attack on me, putting to death mother and child.

12 And you said, Truly, I will be good to you, and make your seed like the sand of the sea which may not be numbered.

13 Then he put up his tent there for the night; and from among his goods he took, as an offering for his brother Esau,

14 Two hundred she-goats and twenty he-goats, two hundred females and twenty males from the sheep,

15 Thirty camels with their young ones, forty cows, ten oxen, twenty asses, and ten young asses.

16 These he gave to his servants, every herd by itself, and he said to his servants, Go on before me, and let there be a space between one herd and another.

17 And he gave orders to the first, saying, When my brother Esau comes to you and says, Whose servant are you, and where are you going, and whose are these herds?

18 Then say to him, These are your servant Jacob's; they are an offering for my lord, for Esau; and he himself is coming after us.

19 And he gave the same orders to the second and the third and to all those who were with the herds, saying, This is what you are to say to Esau when you see him;

20 And you are to say further, Jacob, your servant, is coming after us. For he said to himself, I will take away his wrath by the offering which I have sent on, and then I will come before him: it may be that I will have grace in his eyes.

21 So the servants with the offerings went on in front, and he himself took his rest that night in the tents with his people.

22 And in the night he got up, and taking with him his two wives and the two servant-women and his eleven children, he went over the river Jabbok.

23 He took them and sent them over the stream with all he had.

24 Then Jacob was by himself; and a man was fighting with him till dawn.

25 But when the man saw that he was not able to overcome Jacob, he gave him a blow in the hollow part of his leg, so that his leg was damaged.

26 And he said to him, Let me go now, for the dawn is near. But Jacob said, I will not let you go till you have given me your blessing.

27 Then he said, What is your name? And he said, Jacob.

28 And he said, Your name will no longer be Jacob, but Israel: for in your fight with God and with men you have overcome.

29 Then Jacob said, What is your name? And he said, What is my name to you? Then he gave him a blessing.

30 And Jacob gave that place the name of Peniel, saying, I have seen God face to face, and still I am living.

31 And while he was going past Peniel, the sun came up. And he went with unequal steps because of his damaged leg.

32 For this reason the children of Israel, even today, never take that muscle in the hollow of the leg as food, because the hollow of Jacob's leg was touched.

1 А Иаков пошел путем своим. [И, взглянув, увидел ополчение Божие ополчившееся.] И встретили его Ангелы Божии.

2 Иаков, увидев их, сказал: это ополчение Божие. И нарек имя месту тому: Маханаим.

3 И послал Иаков пред собою вестников к брату своему Исаву в землю Сеир, в область Едом,

4 и приказал им, сказав: так скажите господину моему Исаву: вот что говорит раб твой Иаков: я жил у Лавана и прожил доныне;

5 и есть у меня волы и ослы и мелкий скот, и рабы и рабыни; и я послал известить о себе господина моего [Исава], дабы приобрести [рабу твоему] благоволение пред очами твоими.

6 И возвратились вестники к Иакову и сказали: мы ходили к брату твоему Исаву; он идет навстречу тебе, и с ним четыреста человек.

7 Иаков очень испугался и смутился; и разделил людей, бывших с ним, и скот мелкий и крупный и верблюдов на два стана.

8 И сказал [Иаков]: если Исав нападет на один стан и побьет его, то остальной стан может спастись.

9 И сказал Иаков: Боже отца моего Авраама и Боже отца моего Исаака, Господи [Боже], сказавший мне: возвратись в землю твою, на родину твою, и Я буду благотворить тебе!

10 Недостоин я всех милостей и всех благодеяний, которые Ты сотворил рабу Твоему, ибо я с посохом моим перешел этот Иордан, а теперь у меня два стана.

11 Избавь меня от руки брата моего, от руки Исава, ибо я боюсь его, чтобы он, придя, не убил меня [и] матери с детьми.

12 Ты сказал: Я буду благотворить тебе и сделаю потомство твое, как песок морской, которого не исчислить от множества.

13 И ночевал там Иаков в ту ночь. И взял из того, что у него было, [и послал] в подарок Исаву, брату своему:

14 двести коз, двадцать козлов, двести овец, двадцать овнов,

15 тридцать верблюдиц дойных с жеребятами их, сорок коров, десять волов, двадцать ослиц, десять ослов.

16 И дал в руки рабам своим каждое стадо особо и сказал рабам своим: пойдите предо мною и оставляйте расстояние от стада до стада.

17 И приказал первому, сказав: когда брат мой Исав встретится тебе и спросит тебя, говоря: чей ты? и куда идешь? и чье это стадо [идет] пред тобою?

18 то скажи: раба твоего Иакова; это подарок, посланный господину моему Исаву; вот, и сам он за нами [идет].

19 То же [что первому] приказал он и второму, и третьему, и всем, которые шли за стадами, говоря: так скажите Исаву, когда встретите его;

20 и скажите: вот, и раб твой Иаков [идет] за нами. Ибо он сказал сам в себе: умилостивлю его дарами, которые идут предо мною, и потом увижу лице его; может быть, и примет меня.

21 И пошли дары пред ним, а он ту ночь ночевал в стане.

22 И встал в ту ночь, и, взяв двух жен своих и двух рабынь своих, и одиннадцать сынов своих, перешел через Иавок вброд;

23 и, взяв их, перевел через поток, и перевел все, что у него было.

24 И остался Иаков один. И боролся Некто с ним до появления зари;

25 и, увидев, что не одолевает его, коснулся состава бедра его и повредил состав бедра у Иакова, когда он боролся с Ним.

26 И сказал [ему]: отпусти Меня, ибо взошла заря. Иаков сказал: не отпущу Тебя, пока не благословишь меня.

27 И сказал: как имя твое? Он сказал: Иаков.

28 И сказал [ему]: отныне имя тебе будет не Иаков, а Израиль, ибо ты боролся с Богом, и человеков одолевать будешь.

29 Спросил и Иаков, говоря: скажи [мне] имя Твое. И Он сказал: на что ты спрашиваешь о имени Моем? [оно чудно.] И благословил его там.

30 И нарек Иаков имя месту тому: Пенуэл; ибо, говорил он, я видел Бога лицем к лицу, и сохранилась душа моя.

31 И взошло солнце, когда он проходил Пенуэл; и хромал он на бедро свое.

32 Поэтому и доныне сыны Израилевы не едят жилы, которая на составе бедра, потому что Боровшийся коснулся жилы на составе бедра Иакова.

1 І Якаў пайшоў дарогай сваёю. І сустрэлі яго анёлы Божыя.

2 Якаў, убачыўшы іх, сказаў: гэта рушэньне Божае. І даў імя месцу таму: Маханаім.

3 І паслаў Якаў перад сабою пасланцоў да брата свайго Ісава ў зямлю Сэір, у вобласьць Эдом,

4 і загадаў ім, сказаўшы: так скажэце гаспадару майму Ісаву: вось, што кажа раб твой Якаў: я жыў у Лавана і пражыў дагэтуль;

5 і ёсьць у мяне валы і аслы і дробнае быдла, і рабы і рабыні; і я паслаў абвясьціць пра сябе гаспадару майму, каб знайсьці ўпадабаньне перад вачыма тваімі.

6 І вярнуліся пасланцы да Якава і сказалі: мы хадзілі да брата твайго Ісава; ён ідзе напярэймы табе, і зь ім чатырыста чалавек.

7 Якаў вельмі спалохаўся і сумеўся; і падзяліў людзей, якія былі зь ім, і быдла дробнае і буйное і вярблюдаў, на два табары.

8 І сказаў: калі Ісаў нападзе на адзін табар і паб'е яго, дык другі табар можа ўратавацца.

9 І сказаў Якаў: Божа бацькі майго Абрагама і Божа бацькі майго Ісаака, Госпадзе, Які сказаў мне: вярніся ў зямлю тваю, на радзіму тваю, і Я буду дабрачыніць табе!

10 Няварты я ўсіх ласкаў і ўсіх дабрачынстваў, якія ты ўчыніў рабу Твайму; бо я з кіем маім перайшоў гэты Ярдан, а цяпер у мяне два табары.

11 Збаві мяне ад рукі брата майго, ад рукі Ісава; бо я баюся яго, каб ён прыйшоўшы не забіў мяне і маці зь дзецьмі.

12 Ты сказаў: Я буду чыніць добрае табе і зраблю нашчадкаў тваіх як пясок марскі, якога не палічыць ад мноства.

13 І начаваў там Якаў тае ночы. І ўзяў з таго, што ў яго было, у дарунак Ісаву, брату свайму:

14 дзьвесьце коз, дваццаць казлоў, дзьвесьце авечак, дваццаць бараноў,

15 трыццаць вярблюдзіц дойных з жарабятамі іхнімі, сорак кароў, дзесяць валоў, дваццаць асьліц, дзесяць аслоў.

16 І даў у рукі рабам сваім кожны статак асобна і сказаў рабам сваім: ідзеце перад мною і пакідайце адлегласьць ад статку да статку.

17 І загадаў першаму, сказаўшы: калі брат мой Ісаў сустрэнецца табе і спытае ў цябе, кажучы: чый ты? і куды ідзеш? і чый гэта статак перад табою?

18 дык скажы: раба твайго Якава: гэта дарунак, пасланы гаспадару майму Ісаву; вось, і сам ён за намі.

19 Тое самае загадаў ён і другому, і трэцяму, і ўсім, што ішлі за статкамі, кажучы: так скажэце Ісаву, калі сустрэнеце яго;

20 і скажэце: вось, і раб твой Якаў за намі. Бо ён сказаў сам сабе: умілажалю яго дарункамі, якія ідуць перад мною, і пасьля ўбачу твар ягоны; магчыма, і прыме мяне.

21 І пайшлі дарункі перад ім, а ён у тую ноч начаваў у табары.

22 І ўстаў у тую ноч і, узяўшы дзьвюх жонак сваіх і дзьвюх рабыняў сваіх і адзінаццаць сыноў сваіх, перайшоў праз Явок бродам;

23 і ўзяўшы іх, перавёў праз паток, і перавёў усё, што ў яго было.

24 І застаўся Якаў адзін. І змагаўся Нехта зь ім, пакуль настала зара;

25 і ўбачыўшы, што не адольвае яго, крануўся суглоба сьцягна ягонага і пашкодзіў суглоб сьцягна ў Якава, калі ён змагаўся зь Ім.

26 І сказаў: пусьці Мяне, бо ўзышла зара. Якаў сказаў: ня пушчу Цябе, пакуль не дабраславіш мяне.

27 І сказаў: як імя тваё? Ён сказаў: Якаў.

28 І сказаў: ад сёньня імя тваё будзе ня Якаў, а Ізраіль, бо ты змагаўся з Богам, і людзей адольваць будзеш.

29 Спытаўся і Якаў, кажучы: скажы імя Тваё. І ён сказаў: навошта ты пытаешся пра імя Маё? І дабраславіў яго там.

30 І даў Якаў імя месцу таму: Пэнуэль; бо казаў ён, я бачыў Бога твар у твар, і захавалася душа мая.

31 І ўзышло сонца, калі ён праходзіў Пэнуэль; і кульгаў ён на сьцягно сваё.

32 Таму і да сёньня сыны Ізраіля не ядуць жылаў, якія на суглобе сьцягна, бо Змагар дакрануўся да жылы на суглобе сьцягна ў Якава.

розділ 33

1 І звів Яків очі свої, та й побачив, аж ось іде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обох невільниць своїх.

2 І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йосипа останніми.

3 А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого.

4 І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали.

5 І звів свої очі Ісав, і побачив жінок та дітей. І сказав: Хто то такі? А той відказав: Діти, якими обдарував Бог твого раба.

6 І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й вклонилися.

7 І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а потім підійшов Йосип і Рахіль, та й вклонилися.

8 І сказав Ісав: А що це за цілий табір той, що я спіткав? А той відказав: Щоб знайти милість в очах мого пана.

9 А Ісав сказав: Я маю багато, мій брате, твоє нехай буде тобі.

10 А Яків сказав: Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене.

11 Візьми ж благословення моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все. І благав він його, і той узяв.

12 І промовив Ісав: Рушаймо й ходім, а я піду обік тебе.

13 А той відказав: Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара.

14 Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду до пана свого до Сеїру.

15 І промовив Ісав: Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною. А той відказав: Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?.

16 І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру.

17 А Яків подався до Суккоту, і збудував собі хату, а для худоби своєї поробив курені, тому назвав ім'я тому місцю: Суккот.

18 І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Краї ханаанському, і розтаборився перед містом.

19 І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібняків.

20 І поставив там жертівника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль.

1 Поглянувши ж, Яків побачив, і ось приходить його брат Ісав і з ним чотириста мужів. І Яків розділив дітей між Лією і Рахилею і обома рабинями,

2 і зробив двох рабинь і їхніх синів першими, і Лію і її дітей позаду, і Рахиль і Йосифа останніми.

3 Він же ішов перед ними, і поклонився сім разів до землі доки не приблизився до свого брата.

4 І прибіг Ісав йому на зустріч, і обнявши, поцілував його і припав йому на шию, і оба заплакали.

5 І поглянувши, побачив жінок і дітей, і сказав: Ким ці тобі? Він же сказав: Діти, якими Бог помилував твого раба.

6 І приступили рабині і їх діти і поклонилися, приступила і Лія і її діти, і поклонилися, і після цього приближилася Рахиль і Йосиф, і поклонилися.

8 І сказав: Чим це тобі є всі ці полки, які я зустрів? Він же сказав: Щоб раб твій знайшов ласку перед тобою, Господи.

9 Сказав же Ісав: Брате, маю я багато; тобі хай буде твоє.

10 Сказав же Яків: Якщо я знайшов ласку перед тобою, прийми дари з моїх рук. Задля цього я побачив твоє лице, наче хто бачить боже лице, і покажи мені любов.

11 Візьми моє благословення, яке я тобі приніс, бо мене помилував Бог і є в мене все. І змусив його, і взяв.

12 І сказав: Вставши підемо по простій.

13 Сказав же йому: Пан мій знає, що діти малі і вівці і корови у мене родять; отже, якщо пожену їх один день, вимре вся худоба.

14 Хай іде вперед мій пан перед рабом, я ж скріплюся в дорозі за можливістю подорожування переді мною і за ногами дітей, доки не прийду до мого пана до Сиір.

15 Сказав же Ісав: Оставлю з тобою з тих з народу, що зі мною. Він же сказав: Навіщо це? Досить, що я знайшов ласку перед тобою, пане.

16 Повернувся же Ісав того дня своєю дорогою до Сиіра.

17 І Яків відходить до шатер. І зробив собі там хату і розставив приміщення свому скотові. Тому назвав імя того місця Шатра.

18 І прийшов Яків до Салиму міста Сікімів, яке є в ханаанській землі, коли прийшов з Сирійської Месопотамії, і став перед лицем міста.

19 І купив часть поля в Еммора батька Сихема стома ягницями, де поставив своє шатро, і поставив там жертівник і прикликав Бога Ізраїля.

1 Підвів же Яків свої очі й бачить - аж тут іде Ісав і з ним чотириста чоловік; тож розділив він дітей між Лією, Рахиллю та двома слугинями.

2 Отже, спереду поставив він слугинь з їхніми дітьми, далі Лію з її дітьми, а Рахиль і Йосифа останніми.

3 Сам же пройшов перед ними й поклонився до землі сім разів, поки приступив до свого брата.

4 Тоді Ісав прибіг йому назустріч, обійняв його і припав йому на шию та й поцілував його, і плакали обидва.

5 Підвівши свої очі, побачив він (Ісав) жінок з дітьми, й питає: "Хто ці в тебе?" А Яків відповів: "Це діти, що їх, з ласки, дарував Бог слузі твоєму."

6 Тоді приступили слугині - вони й їхні діти - і вклонились.

7 За ними Лія з дітьми та й теж поклонилися; наостанку ж підійшли Йосиф та Рахиль і вклонились.

8 Тоді Ісав спитав: "Навіщо в тебе ввесь отой табір, що його я зустрів?" А той відрік: "Щоб знайти ласку в очах мого пана."

9 Та Ісав мовив: "Є в мене багато, мій брате! Держи своє для себе."

10 Але Яків озвавсь: "Ні, благаю! Коли знайшов я ласку в твоїх очах, то прийми мій дарунок з руки моєї. Бож я побачив лице твоє, наче б хто бачив лице Боже, й ти прийняв мене приязно.

11 Прийми, будь ласкав, мій гостинець, що його я приніс тобі, бо Бог був ласкав до мене і є всього в мене." І наполягав на нього, поки той не прийняв.

12 Тоді Ісав сказав: "Рушаймо в дорогу. Я піду попереду."

13 Але Яків каже йому: "Мій пан знає, що в мене малі діти і що в мене вівці та корови, що дають ссати. Як гнати їх один день, то вигине вся худібка. 14. Нехай мій пан, прохаю, піде попереду свого слуги, а я йтиму поволі за худібкою, що передо мною, та за ходою дітей, аж поки не прийду до мого пана в Сеїр."

15 Тоді Ісав промовив: "Я лишу з тобою бодай кілька мужів, що при мені." Він же відповів: "Навіщо воно? Аби знайшов я ласку в очах мого пана."

16 І повернувся Ісав цього ще дня своєю дорогою в Сеїр,

17 а Яків вирушив у Суккот і збудував собі там дім, а для худоби поробив загорожі. Тому й названо це місце Суккот.

18 Якже прийшов Яків з Паддам-Араму, дійшов він щасливо до міста Сихему, що в Ханаан-краю, і отаборився перед містом.

19 Тут купив він у синів Хамора, Сихемового батька, за сто срібняків цю частину поля, де розташував свій намет,

20 і поставив там жертовник та й назвав його Ел, Бог Ізраїля.

1 Then Jacob, lifting up his eyes, saw Esau coming with his four hundred men. So he made a division of the children between Leah and Rachel and the two women-servants.

2 He put the servants and their children in front, Leah and her children after them, and Rachel and Joseph at the back.

3 And he himself, going before them, went down on his face to the earth seven times till he came near his brother.

4 hen Esau came running up to him, and folding him in his arms, gave him a kiss: and the two of them were overcome with weeping.

5 Then Esau, lifting up his eyes, saw the women and the children, and said, Who are these with you? And he said, The children whom God in his mercy has given to your servant.

6 Then the servants and their children came near, and went down on their faces.

7 And Leah came near with her children, and then Joseph and Rachel, and they did the same.

8 And he said, What were all those herds which I saw on the way? And Jacob said, They were an offering so that I might have grace in my lord's eyes.

9 But Esau said, I have enough; keep what is yours, my brother, for yourself.

10 And Jacob said, Not so; but if I have grace in your eyes, take them as a sign of my love, for I have seen your face as one may see the face of God, and you have been pleased with me.

11 Take my offering then, with my blessing; for God has been very good to me and I have enough: so at his strong request, he took it.

12 And he said, Let us go on our journey together, and I will go in front.

13 But Jacob said, My lord may see that the children are only small, and there are young ones in my flocks and herds: one day's over-driving will be the destruction of all the flock.

14 Do you, my lord, go on before your servant; I will come on slowly, at the rate at which the cattle and the children are able to go, till I come to my lord at Seir.

15 And Esau said, Then keep some of my men with you. And he said, What need is there for that, if my lord is pleased with me?

16 So Esau, turning back that day, went on his way to Seir.

17 And Jacob went on to Succoth, where he made a house for himself and put up tents for his cattle: for this reason the place was named Succoth.

18 So Jacob came safely from Paddan-aram to the town of Shechem in the land of Canaan, and put up his tents near the town.

19 And for a hundred bits of money he got from the children of Hamor, the builder of Shechem, the field in which he had put up his tents.

20 And there he put up an altar, naming it El, the God of Israel.

1 Взглянул Иаков и увидел, и вот, идет Исав, [брат его,] и с ним четыреста человек. И разделил [Иаков] детей Лии, Рахили и двух служанок.

2 И поставил [двух] служанок и детей их впереди, Лию и детей ее за ними, а Рахиль и Иосифа позади.

3 А сам пошел пред ними и поклонился до земли семь раз, подходя к брату своему.

4 И побежал Исав к нему навстречу и обнял его, и пал на шею его и целовал его, и плакали [оба].

5 И взглянул [Исав] и увидел жен и детей и сказал: кто это у тебя? Иаков сказал: дети, которых Бог даровал рабу твоему.

6 И подошли служанки и дети их и поклонились;

7 подошла и Лия и дети ее и поклонились; наконец подошли Иосиф и Рахиль и поклонились.

8 И сказал Исав: для чего у тебя это множество, которое я встретил? И сказал Иаков: дабы [рабу твоему] приобрести благоволение в очах господина моего.

9 Исав сказал: у меня много, брат мой; пусть будет твое у тебя.

10 Иаков сказал: нет, если я приобрел благоволение в очах твоих, прими дар мой от руки моей, ибо я увидел лице твое, как бы кто увидел лице Божие, и ты был благосклонен ко мне;

11 прими благословение мое, которое я принес тебе, потому что Бог даровал мне, и есть у меня всё. И упросил его, и тот взял

12 и сказал: поднимемся и пойдем; и я пойду пред тобою.

13 Иаков сказал ему: господин мой знает, что дети нежны, а мелкий и крупный скот у меня дойный: если погнать его один день, то помрет весь скот;

14 пусть господин мой пойдет впереди раба своего, а я пойду медленно, как пойдет скот, который предо мною, и как пойдут дети, и приду к господину моему в Сеир.

15 Исав сказал: оставлю я с тобою несколько из людей, которые при мне. Иаков сказал: к чему это? только бы мне приобрести благоволение в очах господина моего!

16 И возвратился Исав в тот же день путем своим в Сеир.

17 А Иаков двинулся в Сокхоф, и построил себе дом, и для скота своего сделал шалаши. От сего он нарек имя месту: Сокхоф.

18 Иаков, возвратившись из Месопотамии, благополучно пришел в город Сихем, который в земле Ханаанской, и расположился пред городом.

19 И купил часть поля, на котором раскинул шатер свой, у сынов Еммора, отца Сихемова, за сто монет.

20 И поставил там жертвенник, и призвал имя Господа Бога Израилева.

1 Зірнуў Якаў і ўбачыў, і вось, ідзе Ісаў і зь ім чатырыста чалавек. І падзяліў Якаў дзяцей Лііных, Рахіліных і дзьвюх служанак.

2 І паставіў служанак і дзяцей іхніх наперадзе, Лію і дзяцей яе за імі, а Рахіль і Язэпа апошнімі.

3 А сам пайшоў перад імі і пакланіўся да зямлі сем разоў, падыходзячы да брата свайго.

4 І пабег Ісаў яму напярэймы і абняў яго, і ўпаў на шыю яму і цалаваў яго, і плакалі.

5 І зірнуў Ісаў і ўбачыў жонак і дзяцей і сказаў: хто гэта ў цябе? Якаў сказаў: дзеці, якіх Бог даў рабу твайму.

6 І падышлі служанкі і дзеці іхнія і пакланіліся;

7 падышла і Лія і дзеці яе і пакланіліся; нарэшце падышлі Язэп і Рахіль і пакланіліся.

8 І сказаў Ісаў: навошта ў цябе гэта мноства, якое я спаткаў? І сказаў Якаў: каб здабыць упадабаньне ў вачах гаспадара майго.

9 Ісаў сказаў: у мяне многа, браце мой; хай будзе тваё ў цябе.

10 Якаў сказаў: не, калі я здабыў упадабаньне ў вачах тваіх, прымі дарунак мой з рукі маёй; бо я ўгледзеў аблічча тваё, як бы хто ўбачыў аблічча Божае, і ты быў прыхільны да мяне;

11 прымі дабраславеньне маё, якое я прынёс табе, бо Бог даў мне, і ёсьць у мяне ўсё. І ўпрасіў яго. І той узяў

12 і сказаў: падымемся і пойдзем; і я пайду перад табою.

13 Якаў сказаў яму: гаспадар мой ведае, што дзеці пяшчотлівыя, а дробнае і буйное быдла ў мяне дойнае: калі гнаць яго цэлы дзень, дык памрэ ўсё быдла;

14 хай гаспадар мой пойдзе паперадзе раба свайго, а я пайду павольна, як пойдзе быдла, якое перад мною, і як пойдуць дзеці, і прыйду да гаспадара майго ў Сэір.

15 Ісаў сказаў: пакіну я з табою людзей, якія пры мне. Якаў сказаў: навошта гэта? толькі б здабыць мне ўпадабаньне ў вачах гаспадара майго!

16 І вярнуўся Ісаў таго ж самага дня дарогаю сваёю ў Сэір.

17 І Якаў рушыў у Сакот, і пабудаваў сабе дом, і быдлу свайму парабіў кашары. Ад гэтага даў ён імя месцу: Сакот.

18 Якаў, вярнуўшыся зь Месапатамі, шчасьліва прыйшоў у горад Сіхем, які ў зямлі Ханаанскай, і разьмясьціўся перад горадам.

19 І купіў дзялянку поля, на якім паставіў намёт свой, у сыноў Эмора, бацькі Сіхемавага, за сто манет.

20 І паставіў там ахвярнік; і заклікаў імя Госпада, Бога Ізраілевага.

розділ 34

1 І вийшла була Діна, дочка Лії, яка вродила її Якову, щоб подивитися на дочок того краю.

2 І побачив її Сихем, син Гамора хівеянина, начальника того краю, і взяв її, і лежав із нею, і збезчестив її.

3 І пригорнулася душа його до Діни, дочки Якової, і покохав він дівчину, і говорив до серця дівочого.

4 І сказав Сихем до Гамора, батька свого, говорячи: Візьми те дівча за жінку для мене!

5 А Яків почув, що той збезчестив Діну, дочку його, а сини його були з худобою його на полі. І мовчав Яків, аж поки прибули вони.

6 І вийшов Гамор, Сихемів батько, до Якова, щоб поговорити з ним.

7 І прийшли сини Яковові з поля, коли почули, і засмутились ці люди, і сильно запалав їхній гнів, бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим, що лежав із дочкою Якова, а так не робиться.

8 А Гамор говорив з ними, кажучи: Син мій Сихем, запрагла душа його вашої дочки. Дайте ж її йому за жінку!

9 І посвоячтеся з нами, дайте нам ваші дочки, а наші дочки візьміть собі.

10 І осядьтеся з нами, а цей край буде перед вами. Сидіть і перемандруйте його, і набувайте на власність у нім.

11 І промовив Сихем до батька її та до братів її: Нехай я знайду милість у ваших очах, і що ви скажете мені я дам.

12 Сильно побільшіть на мене віно та дарунок, а я дам, як мені скажете, та тільки дайте мені дівчину за жінку!

13 І відповіли сини Якова Сихемові та Гаморові, батькові його, підступом, сказали, бо він збезчестив Діну, сестру їх.

14 І сказали до них: Ми не можемо зробити тієї речі, видати сестру нашу чоловікові, що має крайню плоть, бо то ганьба для нас.

15 Ми тільки за те прихилимось до вас, коли ви станете, як ми, щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі.

16 І дамо вам своїх дочок, а ваших дочок візьмемо собі, й осядемось із вами, і станемо одним народом.

17 А коли ви не послухаєте нас, щоб обрізатися, то ми візьмемо свої дочки, та й підемо.

18 І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема, сина Гаморового.

19 І не загаявся юнак той учинити ту річ, бо полюбив дочку Якова. А він був найповажніший у всім домі батька свого.

20 І прибув Гамор та Сихем, син його, до брами міста, і промовили до людей свого міста, говорячи:

21 Ці люди вони приязні до нас, і нехай осядуть у краю, і нехай перемандрують його, а цей край ось розлогий перед ними. Дочок їхніх візьмімо собі за жінок, а наших дочок даймо їм.

22 Тільки за це прихиляться до нас ці люди, щоб сидіти з нами, і щоб стати одним народом, коли в нас буде обрізаний кожен чоловічої статі, як і вони обрізані.

23 Отара їхня, і майно їхнє, і вся їхня худоба хіба не наші вони? Тільки прихилімося до них, і нехай вони осядуть із нами.

24 І послухали Гамора та Сихема, сина його, усі, хто виходив з брами його міста. І були обрізані всі чоловічої статі, усі, хто виходив з брами міста його.

25 І сталося третього дня, коли вони хворі були, то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого, і безпечно напали на місто, і повбивали всіх чоловіків.

26 Також Гамора й Сихема, сина його, забили мечем, і забрали Діну з дому Сихемового, та й вийшли.

27 Сини Якова напали на трупи, і пограбували місто за те, що вони збезчестили їхню сестру.

28 Забрали дрібну й велику худобу їх, і осли їх, і що було в місці, і що на полі,

29 і ввесь маєток їхній, і всіх їхніх дітей, і їхніх жінок забрали в неволю, і пограбували все, що де в домі було.

30 І сказав Яків до Симеона й до Левія: Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю, у ханаанеянина й периззеянина. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене, та й поб'ють мене, і буду знищений я та мій дім.

31 А вони відказали: Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею?

1 Вийшла же Діна дочка Лії, яку породила Якову, познайомитися з місцевими дочками.

2 І побачив її Сихем син Еммора Хоррей володар землі, і взявши її, спав з нею, і упокорив її.

3 І пристав до душі Діни дочки Якова, і полюбив дівицю, і говорив її за задумами дівиці.

4 Сказав же Сихем до Еммора свого батька кажучи: Візьми мені цю дівчину за жінку.

5 Яків же почув, що син Еммора збещестив його дочку Діну, сини ж його були з його скотом на рівнині, промовчав же Яків, доки вони не прийшли.

6 Пішов же Еммор батько Сихема до Якова, щоб говорити до нього.

7 Сини ж Якова прийшли з рівнини. Як же почули, мужі засмутилися, і дуже болісним їм було, бо безумство зробив в Ізраїлі з дочкою Якова, і так не буде.

8 І сказав їм Еммор, кажучи: Мій син Сихем вибрав душі вашу дочку. Дайте її йому за жінку.

9 Посватайтеся з нами; ваші дочки дайте нам і наших дочок беріть вашим синам.

10 І жийте в нас, і ось земля широка перед вами. Поселіться і придбайте на ній і обробляйте її.

11 Сихем же сказав її батькові і її братам: Хай знайду я ласку перед вами, і що лиш скажете, дамо.

12 Розможіть віно дуже і дам, як лиш скажете мені, і дайте мені цю дівчину за жінку.

13 Відповіли ж сини Якова з обманою Сихемові і його батькові Емморові, і заговорили до них, томущо обезчестив їх сестру Діну,

14 і сказали їм Симеон і Леві брати Діни сини Лії: Не зможемо вчинити цього слова, дати нашу сестру чоловікові, який має кінцеву скіру. Бо це для нас гидота.

15 Тоді уподібнимося до вас і поселимося у вас, якщо станете і ви як ми, коли обріжете кожного з вас, що є чоловічого роду,

16 і дамо наших дочок вам і візьмемо ваших дочок собі за жінок, і замешкаємо серед вас, і будемо як один нарід.

17 Коли ж не вислухаєте нас, щоб обрізатися, взявши наших дочок, відійдемо.

18 І сподобалися слова перед Еммором і перед Сихемом сином Еммора.

19 І не забарився молодець зробити це слово, бо любив дочку Якова. Він же був найславніший з усіх, що в домі його батька.

20 Пішов же Еммор і його син Сихем до брами їхнього міста, і сказали до мужів їхнього міста, кажучи:

21 Ці чоловіки мирні з нами. Поселяться на землі і закуплять її, земля ж широка ось перед ними. Візьмемо їхніх дочок собі за жінок і наших дочок дамо їм.

22 Лиш тоді уподібняться нам чоловіки, щоб жити з нами, щоб стати одним народом, коли ми обріжимо кожного, що з чоловічого роду, так як і вони обрізані.

23 І їх скотина і їх маєтки і чотириногі чи не наші будуть? Тільки тоді уподібнимося їм, і поселяться з нами.

24 І вислухали Еммора і його сина Сихема всі, що виходили брамою їхнього міста, і обрізали тіло своєї передньої скіри, кожний, що з чоловічого роду.

25 Сталося ж, третого дня коли були в болі, взяли два сини Якова Симеон і Леві, брати Діни, кожний свій меч, і безпечно ввійшли до міста і забили кожного, що з чоловічого роду

26 Еммора же і його сина Сихема забили вістрям меча, і взяли Діну з хати Сихема, і вийшли.

27 Сини ж Якова напали на побитих і розграбили місто, в якому збещестили їхню сестру Діну,

28 і взяли їхні вівці і їхні воли і їхні осли, і все, що було в місті, і все, що було в рівнині.

29 І всі їхні тіла і ввесь їхній посуд і їхніх жінок взяли в полон, і ограбили все, що було в місті і все, що було в хатах.

30 Сказав же Яків Симеонові і Левієві: Ви мене зробили зненавидженим, так що я є поганим для всіх, що живуть на землі, і в хананеїв і ферезеїв. Я ж є найменший числом, і зібравшись проти мене, вибють мене, і стертий буду я і мій дім.

31 Вони ж сказали: Але хіба за розпусницю вважатимуть нашу сестру?

1 Раз вийшла Діна, дочка Лії, що її породила вона Яковові, подивитися на дочок країни.

2 Побачив її Сихем, син Хамора хіввія, князя того краю, вхопив її, ліг з нею й знасилував її.

3 І серце його прив'язалося до Діни, дочки Якова, і він покохав дівчину та й утішав її.

4 Каже Сихем до Хамора, свого батька: "візьми мені це дівча за жінку."

5 Довідавсь Яків, що Сихем збезчестив Діну, його дочку, однак, через те що сини його були з худобою в полі, він мовчав, поки вони не повернулись.

6 Хамор, батько Сихема, прийшов до Якова поговорити з ним.

7 Тим часом надійшли Яковові сини з поля. Коли зачули, що сталося, досада пойняла їх і запалали вони великим гнівом, що Сихем заподіяв безчестя супроти Ізраїля, лігши з дочкою Якова, а того ж не можна чинити.

8 Хамор став говорити з ним, кажучи: "Сихем - мій син, серце ж його закохалося в вашу дочку. Віддайте, будь ласка, її йому за жінку.

9 Та й своячтесь з нами: дочок ваших віддавайте нам і беріть собі наших.

10 Тоді ви житимете з нами. Бо країна перед вами (відкрита): осідайте, промишляйте, набувайте майна в ній."

11 А Сихем каже до її батька та братів: "Якби ж то я знайшов ласку в очах ваших! Я дам, що забажаєте від мене.

12 Накладіть на мене хоч яку високу ціну (посагу) і дарунки, - дам скільки скажете мені, тільки дайте мені дівча за жінку."

13 Сини ж Якова відповіли Сихемові й Хаморові, його батькові, говоривши нещиро, - він бо збезчестив Діну, їхню сестру.

14 Сказали вони до них: "Не можна нам зробити того - віддати сестру нашу необрізаному; це для нас ганьба.

15 Ми лиш тоді пристанемо на ваше, коли ви будете, як ми: обріжете в себе всіх чоловічої статі.

16 Тоді будемо видавати за вас наших дочок, а брати собі ваших дочок, і житимемо з вами та й станемо одним народом.

17 Коли ж ви не послухаєте нас і не обріжетеся, то ми заберемо нашу дочку й підемо геть."

18 Сподобалися їхні слова Хаморові та Сихемові, синові Хамора,

19 і юнак не завагався зробити те, бо був закоханий у дочку Якова. Був же він найбільше поважаний з усього дому свого батька.

20 Оттоді Хамор і Сихем, його син, прийшли до воріт свого міста й промовили до громадян ось так:

21 "Ці люди - прихильні нам. Нехай оселюються в країні і промишляють у ній; країна бо широка перед ними доволі. Дочок їх братимемо собі за жінок, а наших дочок віддаватимем за них.

22 Однак ті люди згоджуються осісти з нами й зробитися одним народом лише тоді, коли кожне чоловічої статі між нами буде обрізане, як вони самі.

23 Стада їхні, майно їхнє та всяка їхня скотина - хіба ж не наші вони? Пристаньмо тільки на їхню умову, і вони осядуться з нами."

24 І послухали Хамора та Сихема, його сина, всі, що вийшли до воріт свого міста, й пообрізувалось кожне чоловічої статі (принаймні ті, що вийшли до брами міста).

25 Було ж то на третій день, як вони розхворілись, тоді два сини Якова, Симеон та Леві, брати Діни, взяли кожен свого меча та й увійшли непомітно в місто й повбивали всіх мужчин.

26 Хамора та Сихема, його сина, стяли мечем та й забрали з Сихемового дому Діну й пішли геть.

27 Інші сини Якова напали на ранених і розграбували місто, бо збезчещено сестру їхню.

28 Овець їхніх, товар їхній, ослів їхніх і те, що було в місті та що було на полі, позабирали.

29 А все майно їхнє, усіх їхніх дітей та жінок їхніх побрали у бран та й розграбували все, що було по домах.

30 Тоді сказав Яків до Симеона й до Леві: "Горе навели ви на мене, ви вчинили мене ненависним для мешканців цього краю, ханаанян і перізіїв. Людей у мене мало, вони ж зберуться проти мене, нападуть на мене, і я загину; я і дім мій."

31 На те вони відповіли: "Хіба смів він поводитися з нашою сестрою як з повією?"

1 Now Dinah, the daughter whom Leah had by Jacob, went out to see the women of that country.

2 And when Shechem, the son of Hamor the Hivite who was the chief of that land, saw her, he took her by force and had connection with her.

3 Then his heart went out in love to Dinah, the daughter of Jacob, and he said comforting words to her.

4 And Shechem said to Hamor, his father, Get me this girl for my wife.

5 Now Jacob had word of what Shechem had done to his daughter; but his sons were in the fields with the cattle, and Jacob said nothing till they came.

6 Then Hamor, the father of Shechem, came out to have a talk with Jacob.

7 Now the sons of Jacob came in from the fields when they had news of it, and they were wounded and very angry because of the shame he had done in Israel by having connection with Jacob's daughter; and they said, Such a thing is not to be done.

8 But Hamor said to them, Shechem, my son, is full of desire for your daughter: will you then give her to him for a wife?

9 And let our two peoples be joined together; give your daughters to us, and take our daughters for yourselves.

10 Go on living with us, and the country will be open to you; do trade and get property there.

11 And Shechem said to her father and her brothers, If you will give ear to my request, whatever you say I will give to you.

12 However great you make the bride-price and payment, I will give it; only let me have the girl for my wife.

13 But the sons of Jacob gave a false answer to Shechem and Hamor his father, because of what had been done to Dinah their sister.

14 And they said, It is not possible for us to give our sister to one who is without circumcision, for that would be a cause of shame to us:

15 But on this condition only will we come to an agreement with you: if every male among you becomes like us and undergoes circumcision;

16 Then we will give our daughters to you and take your daughters to us and go on living with you as one people.

17 But if you will not undergo circumcision as we say, then we will take our daughter and go.

18 And their words were pleasing to Hamor and his son Shechem.

19 And without loss of time the young man did as they said, because he had delight in Jacob's daughter, and he was the noblest of his father's house.

20 Then Hamor and Shechem, his son, went to the meeting-place of their town, and said to the men of the town,

21 It is the desire of these men to be at peace with us; let them then go on living in this country and doing trade here, for the country is wide open before them; let us take their daughters as wives and let us give them our daughters.

22 But these men will make an agreement with us to go on living with us and to become one people, only on the condition that every male among us undergoes circumcision as they have done.

23 Then will not their cattle and their goods and all their beasts be ours? so let us come to an agreement with them so that they may go on living with us.

24 Then all the men of the town gave ear to the words of Hamor and Shechem his son; and every male in the town underwent circumcision.

25 But on the third day after, before the wounds were well, two of the sons of Jacob, Simeon and Levi, Dinah's brothers, took their swords and came into the town by surprise and put all the males to death.

26 And Hamor and his son they put to death with the sword, and they took Dinah from Shechem's house and went away.

27 And the sons of Jacob came on them when they were wounded and made waste the town because of what had been done to their sister;

28 They took their flocks and their herds and their asses and everything in their town and in their fields,

29 And all their wealth and all their little ones and their wives; everything in their houses they took and made them waste.

30 And Jacob said to Simeon and Levi, You have made trouble for me and given me a bad name among the people of this country, among the Canaanites and the Perizzites: and because we are small in number they will come together against me and make war on me; and it will be the end of me and all my people.

31 But they said, Were we to let him make use of our sister as a loose woman?

1 Дина, дочь Лии, которую она родила Иакову, вышла посмотреть на дочерей земли той.

2 И увидел ее Сихем, сын Еммора Евеянина, князя земли той, и взял ее, и спал с нею, и сделал ей насилие.

3 И прилепилась душа его к Дине, дочери Иакова, и он полюбил девицу и говорил по сердцу девицы.

4 И сказал Сихем Еммору, отцу своему, говоря: возьми мне эту девицу в жену.

5 Иаков слышал, что [сын Емморов] обесчестил Дину, дочь его, но как сыновья его были со скотом его в поле, то Иаков молчал, пока не пришли они.

6 И вышел Еммор, отец Сихемов, к Иакову, поговорить с ним.

7 Сыновья же Иакова пришли с поля, и когда услышали, то огорчились мужи те и воспылали гневом, потому что бесчестие сделал он Израилю, переспав с дочерью Иакова, а так не надлежало делать.

8 Еммор стал говорить им, и сказал: Сихем, сын мой, прилепился душею к дочери вашей; дайте же ее в жену ему;

9 породнитесь с нами; отдавайте за нас дочерей ваших, а наших дочерей берите себе [за сыновей ваших];

10 и живите с нами; земля сия [пространна] пред вами, живите и промышляйте на ней и приобретайте ее во владение.

11 Сихем же сказал отцу ее и братьям ее: только бы мне найти благоволение в очах ваших, я дам, что ни скажете мне;

12 назначьте самое большое вено и дары; я дам, что ни скажете мне, только отдайте мне девицу в жену.

13 И отвечали сыновья Иакова Сихему и Еммору, отцу его, с лукавством; а говорили так потому, что он обесчестил Дину, сестру их;

14 и сказали им [Симеон и Левий, братья Дины, сыновья Лиины]: не можем этого сделать, выдать сестру нашу за человека, который необрезан, ибо это бесчестно для нас;

15 только на том условии мы согласимся с вами [и поселимся у вас], если вы будете как мы, чтобы и у вас весь мужеский пол был обрезан;

16 и будем отдавать за вас дочерей наших и брать за себя ваших дочерей, и будем жить с вами, и составим один народ;

17 а если не послушаетесь нас в том, чтобы обрезаться, то мы возьмем дочь нашу и удалимся.

18 И понравились слова сии Еммору и Сихему, сыну Емморову.

19 Юноша не умедлил исполнить это, потому что любил дочь Иакова. А он более всех уважаем был из дома отца своего.

20 И пришел Еммор и Сихем, сын его, к воротам города своего, и стали говорить жителям города своего и сказали:

21 сии люди мирны с нами; пусть они селятся на земле и промышляют на ней; земля же вот пространна пред ними. Станем брать дочерей их себе в жены и наших дочерей выдавать за них.

22 Только на том условии сии люди соглашаются жить с нами и быть одним народом, чтобы и у нас обрезан был весь мужеский пол, как они обрезаны.

23 Не для нас ли стада их, и имение их, и весь скот их? Только [в том] согласимся с ними, и будут жить с нами.

24 И послушались Еммора и Сихема, сына его, все выходящие из ворот города его: и обрезан был весь мужеский пол, - все выходящие из ворот города его.

25 На третий день, когда они были в болезни, два сына Иакова, Симеон и Левий, братья Динины, взяли каждый свой меч, и смело напали на город, и умертвили весь мужеский пол;

26 и самого Еммора и Сихема, сына его, убили мечом; и взяли Дину из дома Сихемова и вышли.

27 Сыновья Иакова пришли к убитым и разграбили город за то, что обесчестили [Дину] сестру их.

28 Они взяли мелкий и крупный скот их, и ослов их, и что ни было в городе, и что ни было в поле;

29 и все богатство их, и всех детей их, и жен их взяли в плен, и разграбили всё, что было в [городе, и всё, что было в] домах.

30 И сказал Иаков Симеону и Левию: вы возмутили меня, сделав меня ненавистным для [всех] жителей сей земли, для Хананеев и Ферезеев. У меня людей мало; соберутся против меня, поразят меня, и истреблен буду я и дом мой.

31 Они же сказали: а разве можно поступать с сестрою нашею, как с блудницею!

1 Дзіна, дачка Ліі, якую яна нарадзіла Якаву, выйшла падзівіцца на дачок зямлі той.

2 І ўбачыў яе Сіхем, сын Эмора Эвэяніна, князя зямлі той, і ўзяў яе, і спаў зь ёю, і ўчыніў ёй гвалт.

3 І прыляпілася душа ягоная да Дзіны, дачкі Якава, і ён пакахаў дзяўчыну і гаварыў па сэрцы дзяўчыне.

4 І сказаў Сіхем Эмору, бацьку свайму, кажучы: вазьмі мне гэтую дзяўчыну за жонку.

5 Якаў дачуўся, што сын Эмораў зьняславіў Дзіну, дачку ягоную; але як што сыны яго былі пры быдле ягоным у полі, дык Якаў маўчаў, пакуль яны ня прыйшлі.

6 І выйшаў Эмор, бацька Сіхемаў, ад Якава, пагаварыць зь ім.

7 А сыны Якава прыйшлі з поля і калі пачулі, дык засмуціліся мужчыны тыя і запалалі гневам, бо няславу зрабіў ён Ізраілю, пераспаўшы з дачкою Якава: а так нельга было рабіць.

8 Эмор пачаў гаварыць ім і сказаў: Сіхем, сын мой, прыляпіўся душою да дачкі вашае; дайце ж яе за жонку яму;

9 параднецеся з намі: аддавайце за нас дачок вашых, а нашых дачок бярэце сабе;

10 і жывеце з намі: зямля гэтая перад вамі, жывеце і працуйце на ёй і набывайце яе ў валоданьне.

11 А Сіхем сказаў бацьку яе і братам яе: толькі б знайсьці мне ўпадабаньне ў вачах вашых, я дам, што ні скажаце мне;

12 назначце самы вялікі выкуп і дарункі: я дам, што ні скажаце мне, толькі аддайце мне дзяўчыну за жонку.

13 І адказвалі сыны Якава Сіхему і Эмору, бацьку ягонаму, з хітрынаю; а казалі так таму, што ён зьняславіў Дзіну, сястру іхнюю;

14 і сказалі ім: ня можам гэтага зрабіць, выдаць сястру нашую за чалавека, які неабрэзаны; бо гэта няслава нам;

15 толькі на той умове мы згодзімся з вамі, калі вы будзеце, як мы, каб і ў вас увесь мужчынскі пол быў абрэзаны;

16 і будзем аддаваць за вас дачок нашых і браць за сябе вашых дочак, і будзем жыць з вамі, і складзем адзін народ;

17 а калі не паслухаецеся нас у тым, каб абразацца, дык мы возьмем дачку нашу і сыдзем.

18 І спадабаліся словы гэтыя Эмору і Сіхему, сыну Эмораваму.

19 Хлопец не забавіўся выканаць гэта, бо кахаў дачку Якава. А ён найбольш паважаны быў з дому бацькі свайго.

20 І прыйшоў Эмор і Сіхем, сын ягоны, да брамы горада свайго, і пачалі гаварыць жыхарам горада свайго і сказалі:

21 гэтыя людзі ў міры з намі; хай яны селяцца на зямлі і працуюць на ёй; а зямля вось прасторная перад імі. Будзем браць дачок іхніх сабе за жонак і нашых дачок выдаваць за іх.

22 Толькі на такой умове гэтыя людзі згаджаюцца жыць з намі і быць адным народам, каб і ў нас абрэзаны быў увесь мужчынскі пол, як яны абрэзаны.

23 Ці ж ня нам статкі іхнія і маёмасьць іхняя, і ўсё быдла іхняе? Толькі згодзімся зь імі, і будуць жыць з намі.

24 І паслухаліся Эмора і Сіхема, сына ягонага, усе, хто выходзіў з брамы горада ягонага: і абрэзаны быў увесь мужчынскі пол, - усе, хто выходзіў з брамы горада ягонага.

25 На трэці дзень, калі яны былі занядужалі, два сыны Якава, Сымон і Левій, браты Дзініныя, узялі кожны свой меч, і адважна напалі на горад, і аддалі сьмерці ўвесь мужчынскі пол;

26 і самога Эмора і Сіхема, сына ягонага, забілі мечам; і ўзялі Дзіну з дома Сіхемавага і выйшлі.

27 Сыны Якава прыйшлі да забітых і абабралі горад за тое, што зьняславілі сястру іхнюю.

28 Яны ўзялі дробнае і буйное быдла іхняе, і аслоў іхніх, і што ні было ў горадзе, і што ні было ў полі;

29 і ўсё багацьце іхняе і ўсіх дзяцей іхніх і жонак іхніх узялі ў палон, і абабралі ўсё, што было ў дамах.

30 І сказаў Якаў Сымону і Левію: вы абурылі мяне, зрабіўшы мяне ненавісным жыхарам гэтай зямлі, Хананэям і Фэрэзэям. У мяне людзей мала; зьбяруцца супроць мяне, паб'юць мяне, і зьнішчаны буду я і дом мой.

31 А яны сказалі: а хіба можна рабіць зь сястрою нашаю, як з распусьніцаю!

розділ 35

1 І сказав Бог до Якова: Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм.

2 І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж.

3 І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я.

4 І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом.

5 І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.

6 І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь народ, що був з ним.

7 І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом.

8 І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут.

9 І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його.

10 І сказав йому Бог: Ім'я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків, але Ізраїль буде ім'я твоє. І назвав ім'я йому: Ізраїль.

11 І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх.

12 А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край.

13 І вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив.

14 І поставив Яків пам'ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам'ятника кам'яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою.

15 І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.

16 І він рушив із Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи.

17 І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: Не бійся, бо й це тобі син.

18 І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин.

19 І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм.

20 І поставив Яків пам'ятника на гробі її, це надгробний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні.

21 І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру.

22 І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. А в Якова було дванадцятеро синів.

23 Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон.

24 Сини Рахілині: Йосип і Веніямин.

25 А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефталим.

26 А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Ґад і Асир. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському.

27 І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, до Кир'ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак.

28 І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ.

29 І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його.

1 Сказав же Бог до Якова: Вставши, піди до місця Ветиль і жий там, і зроби там жертівник Богові, що зявився тобі коли втікав ти від лиця твого брата Ісава.

2 Сказав же Яків свому домові і всім, що з ним: Викиньте чужих богів, що з вами з поміж вас, і очистіться і змініть вашу одіж,

3 і вставши, підім до Ветилі і зробім там жертівник Богові, що вислухав мене в день смутку, який був зі мною і спас мене в дорозі якою я ходив.

4 І дали Якову чужих богів, які були в їхніх руках, і кульчики, що в їхніх ухах, і заховав їх Яків під терпетиновим деревом, що в Сікімах, і знищив їх до сьогоднішнього дня.

5 І піднявся Ізраїл з Сікім і божий страх був на містах, що довкруги їх, і не гналися за Ізраїльськими синами.

6 Прийшов же Яків і ввесь нарід, який був з ним, до Лузи, яка є в ханаанській землі, яка є самим Ветилом.

7 І збудував там жертівник, і назвав імя місця Ветиль. Там бо йому зявився Бог, коли він втікав від лиця свого брата Ісава.

8 Померла же Деввора годувальниця Ревекки нижче Ветилі під дубом, і назвав його імя: Дуб Плачу.

9 Зявився же Бог Якову ще в Лузі, коли прийшов з Месопотамії сирійської і поблагословив його Бог.

10 І сказав йому Бог: Якове, твоє імя не зватиметься більше Яків, але Ізраїл буде твоє імя.

11 Сказав же йому Бог: Я Бог твій; рости і множися; народи і громади народів будуть з тебе, і царі вийдуть з стегон твоїх.

12 І землю, яку я дав Авраамові і Ісаакові, тобі дав я її. Тобі буде і дам цю землю твому насінню після тебе.

13 Відійшов же Бог від нього з місця, де говорив з ним.

14 І поставив Яків стовп в місці, в якому говорив з ним, камінний стовп, і приніс на ньому жертву, і злив на нього олію.

15 І назвав Яків імя місця, в якому Бог говорив з ним там, Ветиль.

16 Піднявшись же Яків з Ветилі, розклав своє шатро недалеко від стовпа Ґадер. Було ж, коли приблизився до Хаврати, щоб іти до землі Ефрати, породила Рахиль і тяжко було її в родах.

17 Сталося ж, коли тяжко вона родила, сказала їй повитуха: Кріпися бо і цей тобі син.

18 Сталося ж, коли покидала її душа, бо вмирала, назвала його імя: Син мого болю. Батько ж назвав його: Веніамін.

19 Померла ж Рахиль і поховано її в дорозі Ефрати (це є Вифлеем).

20 І поставив Яків стовп на її гробі. Це є стовп гроба Рахилі до сьогоднішнього дня.

21 Сталося ж, коли поселився Ізраїль в тій землі, пішов Рувим і спав з Валлою наложницею свого батька. І почув Ізраїль, і поганим було перед ним.

22 Були ж сини Якова дванадцять.

23 Сини Лії: Рувим, первородний Якова, Симеон, Леві, Юда, Іссахар, Завулон.

24 Сини ж Рахилі: Йосиф і Веніамин.

25 Сини ж Валли рабині Рахилі: Дан і Нефталі.

26 Сини ж Зелфи рабині Лії: Ґад і Асир. Це сини Якова, які народилися йому в сирійській Месопотамії.

27 Пішов же Яків до Ісаака свого батька до Мамврії, до міста на рівни ні (це є Хеврон) в ханаанській землі, де жив Авраам і Ісаак.

28 Були ж дні Ісаака, які пожив, сто вісімдесять літ

29 і скінчившись, помер і додався до свого роду старцем і повний днів, і поховали його Ісав і Яків його сини.

1 Бог сказав до Якова: "Встань, іди в Бетел та оселися там. Споруди там жертовник Богові, що з'явився тобі, як ти втікав від Ісава, свого брата."

2 І сказав Яків своєму домові й усім, які були з ним: "Викиньте геть чужих божків, що серед вас: очистітеся і змініть вашу одежу,

3 та й вставаймо й ходім у Бетел. Там я споруджу жертовник Богові, який вислухав мене в час горя мого, і він був зо мною в дорозі, що нею я йшов."

4 Вони й віддали Яковові всіх божків чужих, що їх мали, і сережки, які були в їхніх вухах, а він закопав їх під дубом, що був коло Сихему.

5 Тоді вирушили вони в дорогу, а великий острах Божий був на містах, які були довкруги них; тому й не гналися за синами Якова.

6 Отож прийшов Яків у Луз, що в Ханаан-краю, себто в Бетел, він і всі люди, що були з ним.

7 Там поставив він жертовник і назвав це місце Бетел, бо там з'явився йому Бог, як він утікав від свого брата.

8 Тоді померла Девора, мамка Ревеки, і поховали її нижче Бетелу, під дубом, який названо "Дуб плачу".

9 Бог з'явився Яковові знову, коли він повернувся з Паддам-Араму, і благословив його.

10 І сказав Бог йому: "Ім'я твоє - Яків, та не будуть більше звати тебе Яків. Ні, Ізраїль буде твоє ім'я." І дав йому ім'я Ізраїль.

11 Далі Бог сказав до нього: "Я - Бог всемогутній! Будь плідний і розмножуйся! Народ, багато народів постане з тебе. Навіть царі вийдуть із твоїх стегон.

12 Землю ж, що її я був дав Авраамові та Ісаакові, тобі її дам; і твоєму потомству дам я цю землю."

13 І зник Бог з того місця, де говорив з ним.

14 На цьому місці, на якому він говорив з ним, поставив Яків стовпа й вилив на нього вина в жертву та налляв на нього олії.

15 І назвав Яків це місце, де говорив з ним Бог, Бет-Ел.

16 Вирушили ж вони з Бетелу, і до Ефрати був ще добрий шмат дороги, коли Рахиль злягла, мавши тяжкі роди.

17 Під час отих важких пологів каже їй повитуха: "Не бійся, це в тебе син."

18 При відході ж душі, бо вона вмирала, ще дала йому ім'я Беноні: але батько назвав його Веніямин.

19 Та й померла Рахиль і поховали її при шляху до Ефрати, себто Вифлеєму.

20 Над її гробом поставив Яків стовпа, який є на гробі Рахилі й по нинішній день.

21 Тоді рушив Ізраїль далі й нап'яв свій намет по той бік Магдал-Едера.

22 Коли ж Ізраїль проживав у цій країні, пішов Рувим та й ліг з Білгою, наложницею свого батька. І довідався про це Ізраїль. - У Якова ж було дванадцять синів.

23 Сини Лії: Рувим - первородний Якова, Симеон, Леві, Юда, Іссахар та Завулон.

24 Сини ж Рахилі: Йосиф та Веніямин.

25 А сини Білги, служниці Рахилі: Дан і Нафталі.

26 Сини ж Зілпи, служниці Лії: Гад і Ашер. Це ж сини Якова, які народилися в нього в Паддан-Арамі.

27 Отож Яків прибув до Ісаака, свого батька, в Мамре в Кіріят-Арбу, себто в Хеврон, де проживав був Авраам та Ісаак.

28 Було ж днів Ісаакові - сто вісімдесят років.

29 І переставився Ісаак, умер і приєднався до свого роду, старий, нажившися на світі. Та й поховали його Ісав і Яків, його сини.

1 And God said to Jacob, Go up now to Beth-el and make your living-place there: and put up an altar there to the God who came to you when you were in flight from your brother Esau.

2 Then Jacob said to all his people, Put away the strange gods which are among you, and make yourselves clean, and put on a change of clothing:

3 And let us go up to Beth-el: and there I will make an altar to God, who gave me an answer in the day of my trouble, and was with me wherever I went.

4 Then they gave to Jacob all the strange gods which they had, and the rings which were in their ears; and Jacob put them away under the holy tree at Shechem.

5 So they went on their journey: and the fear of God was on the towns round about, so that they made no attack on the sons of Jacob.

6 And Jacob came to Luz in the land of Canaan (which is the same as Beth-el), he and all his people.

7 And there he made an altar, naming the place El-beth-el: because it was there he had the vision of God when he was in flight from his brother.

8 And Deborah, the servant who had taken care of Rebekah from her birth, came to her end, and was put to rest near Beth-el, under the holy tree: and they gave it the name of Allon-bacuth.

9 Now when Jacob was on his way from Paddan-aram, God came to him again and, blessing him, said,

10 Jacob is your name, but it will be so no longer; from now your name will be Israel; so he was named Israel.

11 And God said to him, I am God, the Ruler of all: be fertile, and have increase; a nation, truly a group of nations, will come from you, and kings will be your offspring;

12 And the land which I gave to Abraham and Isaac, I will give to you; and to your seed after you I will give the land.

13 Then God went up from him in the place where he had been talking with him.

14 And Jacob put up a pillar in the place where he had been talking with God, and put a drink offering on it, and oil.

15 And he gave to the place where God had been talking with him, the name of Beth-el.

16 So they went on from Beth-el; and while they were still some distance from Ephrath, the pains of birth came on Rachel and she had a hard time.

17 And when her pain was very great, the woman who was helping her said, Have no fear; for now you will have another son.

18 And in the hour when her life went from her (for death came to her), she gave the child the name Ben-oni: but his father gave him the name of Benjamin.

19 So Rachel came to her end and was put to rest on the road to Ephrath (which is Beth-lehem).

20 And Jacob put up a pillar on her resting-place; which is named, The Pillar of the resting-place of Rachel, to this day.

21 And Israel went journeying on and put up his tents on the other side of the tower of the flock.

22 Now while they were living in that country, Reuben had connection with Bilhah, his father's servant-woman: and Israel had news of it.

23 Now Jacob had twelve sons: the sons of Leah: Reuben, Jacob's first son, and Simeon and Levi and Judah and Issachar and Zebulun;

24 The sons of Rachel: Joseph and Benjamin;

25 The sons of Bilhah, Rachel's servant: Dan and Naphtali;

26 The sons of Zilpah, Leah's servant: Gad and Asher; these are the sons whom Jacob had in Paddan-aram.

27 And Jacob came to his father Isaac at Mamre, at Kiriath-arba, that is, Hebron, where Abraham and Isaac had been living.

28 And Isaac was a hundred and eighty years old.

29 Then Isaac came to his end and was put to rest with his father's people, an old man after a long life: and Jacob and Esau, his sons, put him in his last resting-place.

1 Бог сказал Иакову: встань, пойди в Вефиль и живи там, и устрой там жертвенник Богу, явившемуся тебе, когда ты бежал от лица Исава, брата твоего.

2 И сказал Иаков дому своему и всем бывшим с ним: бросьте богов чужих, находящихся у вас, и очиститесь, и перемените одежды ваши;

3 встанем и пойдем в Вефиль; там устрою я жертвенник Богу, Который услышал меня в день бедствия моего и был со мною [и хранил меня] в пути, которым я ходил.

4 И отдали Иакову всех богов чужих, бывших в руках их, и серьги, бывшие в ушах у них, и закопал их Иаков под дубом, который близ Сихема. [И оставил их безвестными даже до нынешнего дня.]

5 И отправились они [от Сихема]. И был ужас Божий на окрестных городах, и не преследовали сынов Иаковлевых.

6 И пришел Иаков в Луз, что в земле Ханаанской, то есть в Вефиль, сам и все люди, бывшие с ним,

7 и устроил там жертвенник, и назвал сие место: Эл-Вефиль, ибо тут явился ему Бог, когда он бежал от лица [Исава] брата своего.

8 И умерла Девора, кормилица Ревеккина, и погребена ниже Вефиля под дубом, который и назвал Иаков дубом плача.

9 И явился Бог Иакову [в Лузе] по возвращении его из Месопотамии, и благословил его,

10 и сказал ему Бог: имя твое Иаков; отныне ты не будешь называться Иаковом, но будет имя тебе: Израиль. И нарек ему имя: Израиль.

11 И сказал ему Бог: Я Бог Всемогущий; плодись и умножайся; народ и множество народов будет от тебя, и цари произойдут из чресл твоих;

12 землю, которую Я дал Аврааму и Исааку, Я дам тебе, и потомству твоему по тебе дам землю сию.

13 И восшел от него Бог с места, на котором говорил ему.

14 И поставил Иаков памятник на месте, на котором говорил ему [Бог], памятник каменный, и возлил на него возлияние, и возлил на него елей;

15 и нарек Иаков имя месту, на котором Бог говорил ему: Вефиль.

16 И отправились из Вефиля. [И раскинул он шатер свой за башнею Гадер.] И когда еще оставалось некоторое расстояние земли до Ефрафы, Рахиль родила, и роды ее были трудны.

17 Когда же она страдала в родах, повивальная бабка сказала ей: не бойся, ибо и это тебе сын.

18 И когда выходила из нее душа, ибо она умирала, то нарекла ему имя: Бенони. Но отец его назвал его Вениамином.

19 И умерла Рахиль, и погребена на дороге в Ефрафу, то есть Вифлеем.

20 Иаков поставил над гробом ее памятник. Это надгробный памятник Рахили до сего дня.

21 И отправился [оттуда] Израиль и раскинул шатер свой за башнею Гадер.

22 Во время пребывания Израиля в той стране, Рувим пошел и переспал с Валлою, наложницею отца своего [Иакова]. И услышал Израиль [и принял то с огорчением]. Сынов же у Иакова было двенадцать.

23 Сыновья Лии: первенец Иакова Рувим, по нем Симеон, Левий, Иуда, Иссахар и Завулон.

24 Сыновья Рахили: Иосиф и Вениамин.

25 Сыновья Валлы, служанки Рахилиной: Дан и Неффалим.

26 Сыновья Зелфы, служанки Лииной: Гад и Асир. Сии сыновья Иакова, родившиеся ему в Месопотамии.

27 И пришел Иаков к Исааку, отцу своему, [ибо он был еще жив,] в Мамре, в Кириаф-Арбу, то есть Хеврон [в земле Ханаанской,] где странствовал Авраам и Исаак.

28 И было дней [жизни] Исааковой сто восемьдесят лет.

29 И испустил Исаак дух и умер, и приложился к народу своему, будучи стар и насыщен жизнью; и погребли его Исав и Иаков, сыновья его.

1 Бог сказаў Якаву: устань, ідзі ў Вэтыль і жыві там, і спарудзі там ахвярнік Богу, Які явіўся табе, калі ты ўцякаў ад аблічча Ісава, брата твайго.

2 І сказаў Якаў дому свайму і ўсім, хто быў зь ім: кіньце багоў чужых, якія ў вас, і ачысьціцеся, і перамянеце вопратку вашую;

3 устанем і пойдзем у Вэтыль; там уладжу я ахвярнік Богу, Які пачуў мяне ў дзень бедства майго, і быў са мною на шляху, якім я хадзіў.

4 І аддалі Якаву ўсіх багоў чужых, якія былі ў руках у іх, і завушніцы, якія былі ў вушах у іх; і закапаў іх Якаў пад дубам, які непадалёк ад Сіхема.

5 І рушылі яны. І была жудасьць Божая на навакольных гарадах, і не перасьледавалі сыноў Якава.

6 І прыйшоў Якаў у Луз, што ў зямлі Ханаанскай, гэта значыць, у Вэтыль, сам і ўсе людзі, якія былі зь ім,

7 і спарудзіў там ахвярнік, і назваў тое месца: Эль-Вэтыль; бо тут зьявіўся яму Бог, калі ён уцякаў ад аблічча брата свайго.

8 І памерла Дэвора, карміцелька Рэбэкі, і пахаваная ніжэй Вэтыля пад дубам, які і назваў Якаў дубам плачу.

9 І зьявіўся Бог Якаву пасьля вяртаньня яго зь Месапатаміі, і дабраславіў яго,

10 і сказаў яму Бог: імя тваё Якаў; ад сёньня ты ня будзеш называцца Якавам, а будзе імя табе Ізраіль. І даў яму імя: Ізраіль.

11 І сказаў яму Бог: Я Бог Усемагутны; пладзіся і множся; народ і мноства народаў будзе ад цябе, і цары пойдуць са сьцёгнаў тваіх;

12 зямлю, якую Я даў Абрагаму і Ісааку, Я дам табе, і нашчадкам тваім пасьля цябе дам зямлю гэтую.

13 І ўзышоў ад яго Бог зь месца, на якім гаварыў яму.

14 І паставіў Якаў помнік на месцы, на якім гаварыў яму Бог, помнік каменны, і выліў на яго выліваньне, і выліў на яго алей;

15 І даў Якаў імя месцу, на якім Бог гаварыў яму: Вэтыль.

16 І выправіліся з Вэтыля. І калі яшчэ заставалася нейкая адлегласьць зямлі да Эфраты, Рахіль нарадзіла, і роды ў яе былі цяжкія.

17 А калі яна пакутавала ў родах, бабка-павітуха сказала ёй: ня бойся, бо гэта табе сын.

18 І калі выходзіла зь яе душа, бо яна памірала, дык дала яму імя: Бэноні. Але бацька яго пераназваў яго Веньямінам.

19 І памерла Рахіль, і пахавана на дарозе ў Эфрату, гэта значыцца, Віфляем.

20 Якаў паставіў над магілай яе помнік. Гэта магільны помнік Рахілі да гэтага дня.

21 І выправіўся Ізраіль і паставіў намёт свой за вежаю Гадэр.

22 У час, калі Ізраіль быў у той краіне, Рувім пайшоў і пераспаў з Валаю, наложніцаю бацькі свайго. І дачуўся Ізраіль. А сыноў у Якава было дванаццаць.

23 Сыны Ліі: першынец Якава Рувім, пасьля яго Сымон, Левій, Юда, Ісахар і Завулон.

24 Сыны Рахілі: Язэп і Веньямін.

25 Сыны Валы, служанкі Рахілінай: Дан і Нэфталім.

26 Сыны Зэлфы, служанкі Ліінай: Гад і Асір. Гэта сыны Якава, якія нарадзіліся яму ў Месапатаміі.

27 І прыйшоў Якаў да Ісаака, бацькі свайго, у Мамрэ, Кірыят-Арбу, гэта значыць, Хэўрон, дзе вандраваў Абрагам і Ісаак.

28 І было дзён жыцьця Ісаакавага сто восемдзесят гадоў.

29 І выпусьціў Ісаак дух і памёр, і прыклаўся да народу свайго, калі ўжо быў стары і насычаны жыцьцём. І пахавалі яго Ісаў і Якаў, сыны ягоныя.

розділ 36

1 А оце нащадки Ісава, цебто Едома.

2 Ісав узяв жінок своїх з дочок ханаанських, Аду, дочку Елона хіттеянина, та Оголіваму, дочку Ани, дочку Ців'она хівеянина,

3 та Босмат, дочку Ізмаїлову, сестру Невайотову.

4 І породила Ада Ісавові Еліфаза, а Босмат породила Реуїла,

5 а Оголівама породила Суша, і Ялама, і Кораха. Оце сини Ісавові, що були йому народжені в ханаанській землі.

6 І взяв Ісав жінок своїх, і синів своїх, і дочок своїх, і всі душі дому свого, і худобу свою, і все стадо своє, і все своє майно, що набув у ханаанській землі, та й пішов до Краю від обличчя Якова, брата свого,

7 бо маєток їх був більший, щоб пробувати їм разом, і край їх часового замешкання не міг вмістити їх через їхню худобу.

8 І осівся Ісав на горі Сеїр, Ісав він Едом.

9 А оце нащадки Ісава, батька Едому на горі Сеїр.

10 Оце ймення синів Ісавових: Еліфаз, син Ади, жінки Ісавової, Реуїл, син Босмати, Ісавової жінки.

11 А сини Еліфазові були: Теман, Омар, Цефо, і Ґатам, і Кеназ.

12 А Тимна була наложниця Еліфаза, Ісавового сина, і породила вона Еліфазові Амалика. Оце сини Ади, Ісавової жінки.

13 А оце сини Реуїлові: Нагат і Зера, Шамма й Мізза. Оце сини Босмати, Ісавової жінки.

14 А оці були сини Оголівами, дочки Ани, дочки Ців'она, Ісавової жінки, і вродила вона Ісаву, Єуша, і Ялама, і Корея.

15 А оце провідники Ісавових синів. Сини Еліфаза, Ісавового перворідного: провідник Теман, провідник Омар, провідник Цефо, провідник Кеназ,

16 провідник Корей, провідник Ґатам, провідник Амалик. Оце провідники Еліфаза в краю Едома, оце сини Ади.

17 А оце сини Реуїла, Ісавового сина: провідник Нагат, провідник Зерах, провідник Шамма, провідник Мізза. Оце провідники Реуїлові в краю едомському, оце сини Босмати, Ісавової жінки.

18 А оце сини Оголівами, жінки Ісава: провідник Еуш, провідник Ялам, провідник Корей, оце провідники Оголівами, дочки Ани, Ісавової жінки.

19 Оце сини Ісава, цебто Едома, і оце їхні провідники.

20 Оце сини Сеїра, хореянина, мешканці цієї землі: Лотан і Шовал, і Ців'он, і Ана,

21 і Дішон, і Ецев, і Дішан, оце провідники хореянина, сини Сеїру, краю едомського.

22 А сини Лотана були: Хорі й Гемам, а Лотанова сестра Тимна.

23 А оце сини Шовалові: Алван і Манахат, і Евал, Шефо, і Онам.

24 А ото сини Ців'онові: і Айя, і Ана, той Ана, що знайшов був в пустині гарячі джерела, коли пас осли Ців'она, свого батька.

25 А оце діти Ани: Дішон, і Оголівама, дочка Ани.

26 А оце сини Дішонові: Хемдан, і Ешбан, і Ітран, і Керан.

27 Ото сини Ецера: Білган, і Зааван, і Акан.

28 Оце сини Дішана: Уц і Аран.

29 Оце провідники хореянина: провідник Лотан, провідник Шовал, провідник Ців'он, провідник Ана,

30 провідник Дішон, провідник Ецер, провідник Дішан, оце провідники хореянина за їхніми провідниками в краї Сеїр.

31 А оце царі, що царювали в краю Едома перед царюванням царя в синів Ізраїлевих.

32 І царював в Едомі Бела, син Беора, а ймення його міста Дінгава.

33 І вмер Бела, і зацарював замість нього Йовав, син Зераха з Боцри.

34 І вмер Йовав, і зацарював замість нього Хушам із землі теманіянина.

35 І вмер Хушам, і зацарював замість нього Гадад, син Бедада, що побив мідіян на полі Моава, а ймення його міста Авіт.

36 І вмер Гадад, і зацарював замість нього Самла з Машеку.

37 І вмер Самла, і зацарював замість нього Саул з Реховоту надрічного.

38 І вмер Саул, і зацарював замість нього Баал-Ханан, син Ахборів.

39 І вмер Баал-Ханан, син Ахборів, і зацарював замість нього Гадад, а ім'я його міста Пау, а ім'я його жінки Мегетав'іл, дочка Матреди, дочки Ме-Загава.

40 А оце імена провідників Ісавових за їхніми родами, за місцями їх, їхніми іменами: провідник Тимна, провідник Алва, провідник Етет,

41 провідник Оголівама, провідник Ела, провідник Пінон,

42 провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар,

43 провідник Маґдіїл, провідник Ірам. Оце провідники Едома він же Ісав, батько Едому за їхніми оселями в краї їхнього володіння.

1 Це ж роди Ісава (він є Едом):

2 Ісав же взяв собі жінок з дочок хананейських Аду дочку Елона хеттея і Олівему дочку Ани сина Севеґона евейця

3 і Васеммат дочку Ізмаїла сестру Навеота.

4 Породила ж Ада Ісаву Еліфаза і Васеммат породила Раґуіла,

5 і Олівема породила Єуса і Єґлома і Корея. Це сини Ісава, що народилися йому в ханаанській землі.

6 Взяв же Ісав своїх жінок, і синів, і дочок, і всі тіла свого дому, і ввесь маєток, і ввесь скот, і все, що придбав, і все, що зробив в ханаанській землі, і пішов з ханаанської землі від лиця свого брата Якова.

7 Бо їхній маєток був завеликий, щоб жили разом, і не могла земля, де вони перебували, помістити їх, через численність їхнього маєтку.

8 Поселився же Ісав в горі Сиір (він є Ісав Едом).

9 Це ж роди Ісава батька Едома в горі Сиір,

10 і це імена синів Ісава. Еліфаз син Ади жінки Ісава, і Раґуїл син Васеммати жінки Ісава.

11 Були ж сини Еліфаза: Теман, Омар, Софар, Готом і Кенез.

12 Тамна ж була наложниця Еліфаза сина Ісава, і породила Еліфазові Амалика. Це сини Ади жінки Ісава.

13 Це ж сини Раґуїла: Нахот, Заре Соме і Мозе; це були сини Васеммат жінки Ісава.

14 Це ж були сини Олівеми дочки Ани сина Севеґона, жінки Ісава: породила же Ісаву Єуса і Єґлома і Корея.

15 Це старшини сини Ісава, сини Еліфаза первородного Ісава: старшина Теман, старшина Омар, старшина Софар, старшина Кенез,

16 старшина Коре, старшина Ґотом, старшина Амалик. Це старшини Еліфаза в ідумейській землі. Це сини Ади.

17 І це сини Раґуїла сина Ісава: старшина Нахот, старшина Заре, старшина Соме, старшина Мозе. Це старшини Раґуїла в землі Едом. Це сини Васеммати жінки Ісава.

18 Це ж сини Олівеми жінки Ісава: старшина Єус, старшина Єґлом, старшина Коре. Це старшини Олівеми.

19 Це сини Ісава, і це їхні старшини. Це сини Едома.

20 Це ж сини Сиіра Хоррея, що жив на землі: Лотан, Совал, Севеґон, Ана

21 і Дисон і Асар і Рісон; це старшини Хоррея сина Сиіра в едомській землі.

22 Були ж сини Лотана: Хоррі і Еман; сестра ж Лотана Тамна.

23 Це ж сини Совала: Ґолон і Манахат і Ґевил, Соф і Онам.

24 І це сини Севеґона: Ає і Онан. Це є Онас, що знайшов Яміна в пустині, бо пас воли свого батька Севеґона.

25 Це ж сини Ани: Дисон і Олівема дочка Ани.

26 Це ж сини Дисона: Амада і Асван і Єтран і Харран.

27 Це ж сини Асара: Валаан і Зукам і Йоикам і Укан.

28 же Це сини Рісона: Ос і Арам.

29 Це старшини Хоррі: старшина Лотан, старшина Совал, старшина Севеґон, старшина Ана,

30 старшина Дисон, старшина Асар, старшина Рісон. Це старшини Хоррі в їх володіннях в землі Едом.

31 І це царі, що царювали в Едомі раніше ніж царював цар в Ізраїлі.

32 І царював в Едомі Валак син Веора, й імя його міста Деннава.

33 Помер же Вала і зацарював замість нього Йовав син Зари з Восорри.

34 Помер же Йовав, і зацарював замість нього Асом з землі Теманів.

35 Помер же Асом, і зацарював замість нього Адад син Варада, що вибив Мадіама в долині Моав, й імя його міста Ґеттем.

36 Помер же Адад, і зацарював замість нього Самала з Масекки.

37 Помер же Самала, і зацарював замість нього Саул з Роовот, що при ріці.

38 Помер же Саул, і зацарював замість нього Валаеннон син Аховора.

39 Помер же Валаеннон син Аховора, і зацарював замість нього Адад син Варада, й імя його міста Фоґор, імя же його жінки Метевеїл дочка Матрета сина Мезоова.

40 Це імена старшин Ісава в їх племенах за їх місцями, в їхніх околицях і в їхніх народах. Старшина Тамна, старшина Ґола, старшина Єтер,

41 старшина Олівемас, старшина Ілас, старшина Фінон,

42 старшина Кенез, старшина Теман, старшина Мазар,

43 старшина Меґедіїл, старшина Зофоїн. Це старшини Едома в володіннях в землі своєї посілості. Це Ісав батько Едома.

1 Ось потомство Ісава, він же Едом.

2 Ісав узяв собі жінок з дочок Ханаану: Аду, дочку Елона, хеттита, Оголіваму, дочку Ани, сина Цівона, хіввія,

3 і Басмат, дочку Ізмаїла, сестру Невайота.

4 Ада ж породила Ісавові Еліфаза, а Басмат породила Реуела.

5 Оголівама породила Єуша, Алама й Кораха. Це сини Ісава, які народилися в нього в Ханаан-краю.

6 Та взяв Ісав своїх жінок, своїх синів, своїх дочок, усіх зо свого дому, своє майно, всю свою худобу й усі свої статки, що був їх придбав у Ханаан-краю, і пішов в інший, Сеїр-край, далеко від Якова, свого брата,

7 бо майно їхнє було занадто велике, щоб сидіти разом, і край, в якому вони кочували, не міг їх виживити заради їхніх великих стад.

8 І оселивсь Ісав на Сеїр-горах; Ісав - він же Едом.

9 А це потомство Ісава, батька Едома, на Сеїр-узгір'ях.

10 Імена синів Ісава: Еліфаз, син Ади, жінки Ісава; Реуел, син Басмати, жінки Ісава.

11 Сини ж Еліфаза були: Теман, Омар, Цефо, Гатам та Кеназ.

12 А Тімна була наложниця Еліфаза, Ісавового сина, і вродила Еліфазові Амалека. Це потомки Ади, жінки Ісава.

13 А сини Реуела: Нахат, Зерах, Шамма й Мізза. Оце потомки Басмати, жінки Ісава.

14 Це були сини Оголівами, Ісавової жінки, дочки Ани, сина Цівона. Вона породила Ісавові Суша, Ялама й Кораха.

15 Ось старші синів Ісава. Сини Еліфаза, первістка Ісава: старший Теман, старший Омар, старший Цефо, старший Кеназ,

16 старший Корах, старший Гатам, старший Амалек. Це старші Еліфаза в Едом-краю, це нащадки Ади.

17 А це сини Реуела, сина Ісава: старший Нахат, старший Зерах, старший Шамма, старший Мізза. Це старші Реуела в Едом-краю, це нащадки Басмати, жінки Ісава.

18 Оголівами ж сини, жінки Ісава, такі: старший Суш, старший Ялам, старший Корах. Це старші Оголівами, дочки Ани, жінки Ісава.

19 Це нащадки Ісава й це їх старші. Це Едом.

20 Ось сини Сеїра Хорія, мешканці краю: Лотан, Шовал, Цівон, Ана,

21 Дішон, Ецер і Дішан. Це вожді хоріїв, синів Сеїра в Едом-краю.

22 Сини ж Лотана були Хорі та Геман, а сестра Лотана була Тімна.

23 А це сини Шовала: Алван, Монахат, Евал, Шефо й Онам.

24 Сини ж Цівона оті: Айя і Ана; цей Ана, що знайшов гарячі джерела в пустарях, коли пас ослів Цівона, свого батька.

25 А діти Ани були: Дішон і Оголівама, дочка Ани.

26 Ось сини Дішона: Химдан, Ешбан, Ітран і Херан.

27 Сини ж Ецера такі: Білган, Зааван і Акан.

28 А сини Дішана: Уц і Аран.

29 Це - є старші хоріїв: старший Лотан, старший Шовал, старший Цівон, старший Ана,

30 старший Дішон, старший Ецер, старший Дішан. Це старійшини хоріїв, за родами, в Сеїр-краю.

31 А ось царі, що царювали в Едом-краю, перше, ніж царював там цар Ізраїля.

32 В Едомі царював Бела, син Беора; а його місто звалося Дінгава.

33 Та помер Бела й замість нього царював Йовав, син Зераха, з Боцри.

34 Умер же Йовав і замість нього царював Хушам, із краю теманіїв.

35 Умер і Хушам і замість нього царював Гадад, син Бедада, який розбив мідіянів на полі Моава, а його місто було Авіт.

36 І помер Гадад, замість нього ж царював Самла з Масреки.

37 Помер і Самла й замість нього царював Саул з Реховоту, над Рікою.

38 Умер Саул і замість нього царював Ваал-Ханан, син Ахбора.

39 Помер і Ваал-Ханан і замість нього царював Гадад; його ж місто звалося Пау, а ім'я його жінки було Мегедавель, дочка Матреда, внучка Мезагава.

40 Це імена старійшин Ісава, за їхніми родинами, за їхніми околицями, за їхніми назвиськами: старший Тімна, старший Алва, старший Єтет,

41 старший Оголівама, старший Ела, старший Пінон,

42 старший Кеназ, старший Теман, старший Мівцар,

43 старший Магдіел, старший Ірам. Це едомські старші, по їхніх оселях, у займаному ними краї. Оце Ісав, батько Едому.

1 Now these are the generations of Esau, that is to say, Edom.

2 Esau's wives were women of Canaan: Adah, the daughter of Elon the Hittite, and Oholibamah, the daughter of Anah, the daughter of Zibeon the Hivite,

3 And Basemath, Ishmael's daughter, the sister of Nebaioth.

4 Adah had a son Eliphaz; and Basemath was the mother of Reuel;

5 Oholibamah was the mother of Jeush, Jalam, and Korah; these are the sons of Esau, whose birth took place in the land of Canaan.

6 Esau took his wives and his sons and his daughters, and all the people of his house, and his beasts and his cattle and all his goods which he had got together in the land of Canaan, and went into the land of Seir, away from his brother Jacob.

7 For their wealth was so great that the land was not wide enough for the two of them and all their cattle.

8 So Esau made his living-place in the hill-country of Seir (Esau is Edom).

9 And these are the generations of Esau, the father of the Edomites in the hill-country of Seir:

10 These are the names of Esau's sons: Eliphaz, the son of Esau's wife Adah, and Reuel, the son of Esau's wife Basemath.

11 The sons of Eliphaz were Teman, Omar, Zepho, Gatam, and Kenaz.

12 And Eliphaz, the son of Esau, had connection with a woman named Timna, who gave birth to Amalek: all these were the children of Esau's wife Adah.

13 And these are the sons of Reuel: Nahath, Zerah, Shammah, and Mizzah: they were the children of Esau's wife Basemath.

14 And these are the sons of Esau's wife Oholibamah, the daughter of Anah, the daughter of Zibeon: she was the mother of Jeush, Jalam, and Korah.

15 These were the chiefs among the sons of Esau: the sons of Eliphaz, Esau's first son: Teman, Omar, Zepho, Kenaz,

16 Korah, Gatam, Amalek: all these were chiefs in the land of Edom, the offspring of Eliphaz, the seed of Adah.

17 And these are the sons of Esau's son Reuel: Nahath, Zerah, Shammah, Mizzah: these were the chiefs of Reuel in the land of Edom, the children of Esau's wife Basemath.

18 And these are the sons of Esau's wife Oholibamah: Jeush, Jalam, and Korah: these were the chiefs who came from Esau's wife Oholibamah, daughter of Anah.

19 These were the sons of Esau (that is, Edom), and these were their chiefs.

20 These are the sons of Seir the Horite who were living in that country; Lotan, Shobal, Zibeon, Anah,

21 Dishon, Ezer, and Dishan: these are the chiefs of the Horites, offspring of Seir in the land of Edom.

22 The children of Lotan were Hori and Hemam; Lotan's sister was Timna.

23 And these are the children of Shobal: Alvan, Manahath, Ebal, Shepho, and Onam.

24 And these are the children of Zibeon: Aiah and Anah; that same Anah who made the discovery of the water-springs in the waste land, when he was looking after the asses of his father Zibeon.

25 And these are the children of Anah: Dishon and Oholibamah his daughter.

26 These are the children of Dishon: Hemdan, Eshban, Ithran, and Keran.

27 These are the children of Ezer: Bilhan, Zaavan, and Akan.

28 These are the children of Dishan: Uz and Aran.

29 These were the Horite chiefs: Lotan, Shobal, Zibeon, Anah,

30 Dishon, Ezer, and Dishan. Such were the Horite chiefs in their order in the land of Seir.

31 And these are the kings who were ruling in the land of Edom before there was any king over the children of Israel.

32 Bela, son of Beor, was king in Edom, and the name of his chief town was Dinhabah.

33 At his death, Jobab, son of Zerah of Bozrah, became king in his place.

34 And at the death of Jobab, Husham, from the country of the Temanites, became king in his place.

35 And at the death of Husham, Hadad, son of Bedad, who overcame the Midianites in the field of Moab, became king; his chief town was named Avith.

36 And at the death of Hadad, Samlah of Masrekah became king.

37 And at the death of Samlah, Shaul of Rehoboth by the River became king in his place.

38 And at the death of Shaul, Baal-hanan, son of Achbor, became king.

39 And at the death of Baal-hanan, Hadar became king in his place; his chief town was named Pau, and his wife's name was Mehetabel; she was the daughter of Matred, the daughter of Me-zahab.

40 These are the names of the chiefs of Esau in the order of their families and their places: Timna, Alvah, Jetheth,

41 Oholibamah, Elah, Pinon,

42 Kenaz, Teman, Mibzar,

43 Magdiel, Iram; these are the Edomite chiefs, in their places in their heritage; this is Esau, the father of the Edomites.

1 Вот родословие Исава, он же Едом.

2 Исав взял себе жен из дочерей Ханаанских: Аду, дочь Елона Хеттеянина, и Оливему, дочь Аны, сына Цивеона Евеянина,

3 и Васемафу, дочь Измаила, сестру Наваиофа.

4 Ада родила Исаву Елифаза, Васемафа родила Рагуила,

5 Оливема родила Иеуса, Иеглома и Корея. Это сыновья Исава, родившиеся ему в земле Ханаанской.

6 И взял Исав жен своих и сыновей своих, и дочерей своих, и всех людей дома своего, и [все] стада свои, и весь скот свой, и всё имение свое, которое он приобрел в земле Ханаанской, и пошел [Исав] в другую землю от лица Иакова, брата своего,

7 ибо имение их было так велико, что они не могли жить вместе, и земля странствования их не вмещала их, по множеству стад их.

8 И поселился Исав на горе Сеир, Исав, он же Едом.

9 И вот родословие Исава, отца Идумеев, на горе Сеир.

10 Вот имена сынов Исава: Елифаз, сын Ады, жены Исавовой, и Рагуил, сын Васемафы, жены Исавовой.

11 У Елифаза были сыновья: Феман, Омар, Цефо, Гафам и Кеназ.

12 Фамна же была наложница Елифаза, сына Исавова, и родила Елифазу Амалика. Вот сыновья Ады, жены Исавовой.

13 И вот сыновья Рагуила: Нахаф и Зерах, Шамма и Миза. Это сыновья Васемафы, жены Исавовой.

14 И сии были сыновья Оливемы, дочери Аны, сына Цивеонова, жены Исавовой: она родила Исаву Иеуса, Иеглома и Корея.

15 Вот старейшины сынов Исавовых. Сыновья Елифаза, первенца Исавова: старейшина Феман, старейшина Омар, старейшина Цефо, старейшина Кеназ,

16 старейшина Корей, старейшина Гафам, старейшина Амалик. Сии старейшины Елифазовы в земле Едома; сии сыновья Ады.

17 Сии сыновья Рагуила, сына Исавова: старейшина Нахаф, старейшина Зерах, старейшина Шамма, старейшина Миза. Сии старейшины Рагуиловы в земле Едома; сии сыновья Васемафы, жены Исавовой.

18 Сии сыновья Оливемы, жены Исавовой: старейшина Иеус, старейшина Иеглом, старейшина Корей. Сии старейшины Оливемы, дочери Аны, жены Исавовой.

19 Вот сыновья Исава, и вот старейшины их. Это Едом.

20 Сии сыновья Сеира Хорреянина, жившие в земле той: Лотан, Шовал, Цивеон, Ана,

21 Дишон, Эцер и Дишан. Сии старейшины Хорреев, сынов Сеира, в земле Едома.

22 Сыновья Лотана были: Хори и Геман; а сестра у Лотана: Фамна.

23 Сии сыновья Шовала: Алван, Манахаф, Эвал, Шефо и Онам.

24 Сии сыновья Цивеона: Аиа и Ана. Это тот Ана, который нашел теплые воды в пустыне, когда пас ослов Цивеона, отца своего.

25 Сии дети Аны: Дишон и Оливема, дочь Аны.

26 Сии сыновья Дишона: Хемдан, Эшбан, Ифран и Херан.

27 Сии сыновья Эцера: Билган, Зааван, [Укам] и Акан.

28 Сии сыновья Дишана: Уц и Аран.

29 Сии старейшины Хорреев: старейшина Лотан, старейшина Шовал, старейшина Цивеон, старейшина Ана,

30 старейшина Дишон, старейшина Эцер, старейшина Дишан. Вот старейшины Хорреев, по старшинствам их в земле Сеир.

31 Вот цари, царствовавшие в земле Едома, прежде царствования царей у сынов Израилевых:

32 царствовал в Едоме Бела, сын Веоров, а имя городу его Дингава.

33 И умер Бела, и воцарился по нем Иовав, сын Зераха, из Восоры.

34 Умер Иовав, и воцарился по нем Хушам, из земли Феманитян.

35 И умер Хушам, и воцарился по нем Гадад, сын Бедадов, который поразил Мадианитян на поле Моава; имя городу его Авиф.

36 И умер Гадад, и воцарился по нем Самла из Масреки.

37 И умер Самла, и воцарился по нем Саул из Реховофа, что при реке.

38 И умер Саул, и воцарился по нем Баал-Ханан, сын Ахбора.

39 И умер Баал-Ханан, сын Ахбора, и воцарился по нем Гадар [сын Варадов]; имя городу его Пау; имя жене его Мегетавеель, дочь Матреды, сына Мезагава.

40 Сии имена старейшин Исавовых, по племенам их, по местам их, по именам их, [по народам их]: старейшина Фимна, старейшина Алва, старейшина Иетеф,

41 старейшина Оливема, старейшина Эла, старейшина Пинон,

42 старейшина Кеназ, старейшина Феман, старейшина Мивцар,

43 старейшина Магдиил, старейшина Ирам. Вот старейшины Идумейские, по их селениям, в земле обладания их. Вот Исав, отец Идумеев.

1 Вось радавод Ісава, ён жа Эдом.

2 Ісаў узяў сабе жонак з дачок Ханаанскіх: Аду, дачку Элона Хэтэяніна, і Алівэму, дачку Аны, сына Цывэона Эвэяніна,

3 і Васэмату, дачку Ізмаіла, сястру Наваёта.

4 Ада нарадзіла Ісаву Эліфаза. Васэмата нарадзіла Рагуіла,

5 Алівэма нарадзіла Еуса, Еглома і Карэя. Гэта сыны Ісава, якія нарадзіліся яму ў зямлі Ханаанскай.

6 І ўзяў Ісаў жонак сваіх і сыноў сваіх і дачок сваіх, і ўсіх людзей дома свайго, і статкі свае і ўсё быдла сваё, і ўсю маёмасьць сваю, якую ён набыў у зямлі Ханаанскай, і пайшоў у іншую зямлю ад аблічча Якава, брата свайго;

7 бо маёмасьць іхняя была такая вялікая, што яны не маглі жыць разам, і зямля вандраваньня іхняга не ўмяшчала іх, ад мноства статкаў іхніх.

8 І пасяліўся Ісаў на гары Сэір. Ісаў, ён жа Эдом.

9 І вось радаслоўнік Ісава, бацькі Ідумэяў, на гары Сэір.

10 Вось імёны сыноў Ісававых: Эліфаз, сын Ады, жонкі Ісававай, і Рагуіл, сын Васэматы, жонкі Ісававай.

11 У Эліфаза былі сыны: Тэман, Амар, Цэфо, Гатам і Кеназ.

12 А Тамна была наложніца Эліфаза, сына Ісававага, і нарадзіла Эліфазу Амаліка. Вось сыны Ады, жонкі Ісававай.

13 І вось сыны Рагуіла: Нахат і Зэрах, Шама і Міза. Гэта сыны Васэматы, жонкі Ісававай.

14 І гэтыя сыны былі Алівэмы, дачкі Аны, сына Цэвэонавага, жонкі Ісававай: яна нарадзіла Ісаву Еуса, Еглома і Карэя.

15 Вось старэйшыны сыноў Ісававых. Сыны Эліфаза, першародка Ісававага: старэйшына Тэман, старэйшына Амар, старэйшына Цэфо, старэйшына Кеназ,

16 старэйшына Карэй, старэйшына Гатам, старэйшына Амалік. Гэтыя старэйшыны Эліфазавыя ў зямлі Эдома; гэта сыны Ады.

17 Гэтыя сыны Рагуіла, сына Ісававага: старэйшына Нахат, старэйшына Зэрах, старэйшына Шама, старэйшына Міза. Гэта старэйшыны Рагуілавыя ў зямлі Эдома; гэта сыны Васэматы, жонкі Ісававай.

18 Гэта сыны Алівэмы, жонкі Ісававай: старэйшына Еус, старэйшына Еглом, старэйшына Карэй. Гэта старэйшыны Алівэмы, дачкі Аны, жонкі Ісававай.

19 Вось сыны Ісава, і вось старэйшыны іх. Гэта Эдом.

20 Гэта сыны Сэіра Харэяніна, якія жылі ў зямлі той: Лотан, Шовал, Цывэон, Ана,

21 Дышон, Эцэр і Дышан. Гэтыя старэйшыны Харэяў, сыноў Сэіра, у зямлі Эдома.

22 Сыны Лотана былі: Хоры і Геман; а сястра ў Лотана: Тамна.

23 Гэтыя сыны Шовала: Алван, Манахат, Эвал, Шэфо і Онам.

24 Гэтыя сыны Цывэона: Ая і Ана. Гэта той Ана, які знайшоў цёплыя воды ў пустыні, калі пасьвіў аслоў Цывэона, бацькі свайго.

25 Гэтыя дзеці Аны: Дышон і Алівэма, дачка Аны.

26 Гэтыя сыны Дышона: Хэмдан, Эшбан, Ітран і Хэран.

27 Гэтыя сыны Эцэра: Білган, Зааван і Акан.

28 Гэтыя сыны Дышана: Уц і Аран.

29 Гэтыя старэйшыны Харэяў: старэйшына Лотан, старэйшына Шовал, старэйшына Цывэон, старэйшына Ана,

30 старэйшына Дышон, старэйшына Эцэр, старэйшына Дышан. Вось старэйшыны Харэяў, паводле старэйшынства іхняга ў зямлі Сэір.

31 Вось цары, якія валадарылі ў зямлі Эдома, раней валадараньня цароў і сыноў Ізраілевых:

32 валадарыў у Эдоме Бэла, сын Вэораў, а імя горада яго Дынгава.

33 І памёр Бэла, і зацараваў пасьля яго Ёваў, сын Зэраха, з Васоры.

34 Памёр Ёваў, і зацараваў пасьля яго Хушам, зь зямлі Тэманіцянаў.

35 І памёр Хушам, і зацараваў пасьля яго Гадад, сын Бэдадаў, які разьбіў Мадыяніцянаў на полі Маава: імя горада яго Авіт.

36 І памёр Гадад, і зацараваў пасьля яго Самла, з Масрэкі.

37 І памёр Самла, і зацараваў пасьля яго Саўл з Рэхавота, што каля ракі.

38 І памёр Саўл, і зацараваў пасьля яго Баал-Ханан, сын Ахбора.

39 І памёр Баал-Ханан, сын Ахбора, і зацараваў пасьля яго Гадар; імя горада яго Паў; імя жонкі ягонай Мэгэтавээль, дачка Матрэды, сына Мэзагава.

40 Гэтыя імёны старэйшых Ісававых, паводле плямёнаў іхніх, паводле мясьцінаў іхніх, паводле імёнаў іхніх: старэйшына Тымна, старэйшына Алва, старэйшына Етэт,

41 старэйшына Алівэма, старэйшына Эла, старэйшына Пінон,

42 старэйшына Кеназ, старэйшына Тэман, старэйшына Міўцар,

43 старэйшына Магдыіл, старэйшына Ірам. Вось старэйшыны Ідумэйскія, паводле іх селішчаў, у зямлі валоданьня іхняга. Вось Ісаў, бацька Ідумэяў.

розділ 37

1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.

2 Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

3 А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання.

4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

5 І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього.

6 І сказав він до них: Послухайте но про той сон, що снився мені.

7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму.

8 І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені.

10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?

11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.

12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

13 І сказав Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них! А той відказав йому: Ось я!

14 І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

15 І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш?

16 А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?

17 І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

18 А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

19 І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!

20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами.

21 І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його!

22 І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

23 І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води.

25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту.

26 І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров?

27 Давайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло. І послухалися брати його.

28 І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

29 А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця! А я, куди я піду?

31 А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні?

33 А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йосип!

34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму...

35 І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько.

36 І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.

1 Поселився же Яків в землі, де жив його батько, в ханаанській землі.

2 Це ж роди Якова. Йосиф мав пятнадцять літ, коли пас вівці з своїми братами, будучи молодим, з синами Валли і з синами Зелфи жінок свого батька. Приніс же Йосиф погану хулу до свого Ізраїля батька.

3 Яків же полюбив Йосифа більше від всіх своїх синів, бо син народився йому в старості. Зробив же йому плаща різнобарвного.

4 Брати ж його, бачачи, що батько любить його білше від всіх своїх синів, зненавиділи його, і не могли говорити до нього нічого мирного.

5 Як же Йосиф побачив сон, сповістив своїм братам,

6 і сказав їм: Послухайте цей сон, який приснився мені.

7 Здавалося мені, що ми серед рівнини вязали снопи, і мій сніп встав і випростувався, ваші ж снопи, стоячи довкола, поклонилися моєму снопу.

8 Сказали ж йому брати: Чи царюючи, царюватимеш над нами, чи пануючи, пануватимеш над нами? І додали ще більше ненавидіти його через його сон і через його слова.

9 Побачив же другий сон і розповів його свому батькові і своїм братам, і сказав: Ось приснився мені інший сон, наче мені поклонялися сонце і місяць і одинадцять звізд.

10 І заборонив йому його батько і сказав йому: Що це за сон, який приснився тобі? Чи і приходячи, прийдемо я і твоя матір і твої брати поклонитися тобі до землі?

11 Позавиділи же йому брати його, батько ж його збереіг слово.

12 Пішли ж його брати пасти вівці свого батька до Сихему.

13 І сказав Ізраїль до Йосифа: Чи не пасуть твої брати в Сихемі? Іди, посилаю тебе до них. Сказав же йому: Ось я.

14 Сказав же йому Ізраїль: Пішовши, поглянь чи твої брати і вівці здорові, і сповісти мені. І післав його з хевронської долини, і пішов до Сихему.

15 І знайшов його чоловік, як він блукав в долині. Запитав же його чоловік, кажучи: Що шукаєш?

16 Він же сказав: Шукаю моїх братів, скажи мені, де пасуть.

17 Сказав же йому чоловік: Відійшли звідси, бо я чув, як вони говорили: Підім до Дотаїму. І пішов Йосиф за своїми братами і знайшов їх в Дотаїмі.

18 Побачили ж його здалека, раніше ніж він наблизився до них, і задумали зло, щоб його убити.

19 Сказав же кожний до свого брата: Ось той сновида іде,

20 тепер, отже, ходіть, убємо його, і вкинемо його в одну з ям, і скажемо: Грізний звір зїв його; і побачимо, що буде з його снів.

21 Почувши ж, Рувим вирвав його з їх рук, і сказав: Не убємо його до душі.

22 Сказав же їм Рувим: Не проливайте крови; вкиньте його в цю яму, що в пустині, руки ж не піднесіть на нього; щоб його вирвати з їхніх рук і його віддати його батькові.

23 Сталося ж, коли прийшов Йосиф до своїх братів, скинули з Йосифа різнобарвний плащ, що на ньому,

24 і взявши, вкинули його до ями. Яма ж порожна, не мала води.

25 Сіли ж їсти хліб і, поглянувши очима, побачили, і ось мандрівники - Ісмаїліти ішли з Ґалааду, і їхні верблюди кишіли тиміямами і смолою і миром. Ішли ж, щоб піти до Єгипту.

26 Сказав же Юда до своїх братів: Яка користь коли забємо нашого брата і сховаємо його кров?

27 Ходіть, віддаймо його цим Ісмаїлітам, а наші руки хай не будуть на ньому, бо він є нашим братом і нашим тілом. Послухали ж його брати.

28 І проходили люди Мадіяніти купці, і витягнули і вивели Йосифа з ями, і віддали Йосифа Ісмаїлітам за двадцять золотих, і повели Йосифа до Єгипту.

29 Повернувся ж Рувим до ями, і не побачив Йосифа в ямі, і роздер свою одіж.

30 І повернувся до своїх братів і сказав: Хлопця немає, я ж куди тепер піду?

31 Взявши ж плащ Йосифа, зарізали козла і замазали кровю плащ.

32 І післали різнобарвний плащ і принесли свому батькові, і сказали: Це ми знайшли, пізнай чи це плащ твого сина чи ні.

33 І пізнав його і сказав: Це плащ мого сина, злющий звір його пожер, звір вкрав Йосифа.

34 Роздер же Яків свою одіж, і поклав мішок на свої бедра, і оплакував свого сина багато днів.

35 Зібралися ж всі його сини і дочки, і прийшли потішити його, і не бажав потішитися кажучи, що: Піду до мого сина до аду, плачучи. І його оплакував його батько.

36 Мадіяни ж віддали Йосифа до Єгипту Петефрієві евнухові Фараона, голові сторожі.

1 Яків же проживав у краю, де пробував його батько, в Ханаан-краю.

2 Ось потомство Якова. Йосиф, маючи сімнадцять років, пас вівці зо своїми братами - а був він ще хлопець - із синами Білги та з синами Зілпи, жінок його батька. І цей Йосиф доносив своєму батькові лихі про них вістки.

3 Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу.

4 Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.

5 А ще мав Йосиф сон, і він оповів його своїм братам, через що вони ще більше зненавиділи його.

6 Каже їм: "Послухайте, прошу, цей сон, що приснився мені:

7 сниться мені, оце в'яжемо ми снопи посеред поля. Аж тут підвівся мій сніп та й стоїть, а ваші снопи поставали навкруг нього й уклонилися моєму."

8 То й кажуть до нього брати: "Чи справді ти царюватимеш над нами, чи направду володітимеш нами?" І зненавиділи його ще більше за його сни та за його слова.

9 Снився йому ще й другий сон; він і його розповів братам: "Снився мені, каже, ще один сон, що от сонце, місяць і одинадцять зір уклонилися мені."

10 І оповів він батькові своєму теє і своїм братам, а батько насварив його і сказав йому: "Що то за сон, що тобі приснився? Чи то справді прийдемо ми, я і твоя мати й твої брати, щоб уклонитися тобі до землі?"

11 Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам'ятав собі те.

12 Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем.

13 А Ізраїль сказав до Йосифа: "Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них." Він же відповів йому: "Я тут."

14 І сказав батько до нього: "Піди но, подивися, чи гаразд із твоїми братами, чи гаразд із вівцями, та принеси мені вістку." Та й послав його з долини Хеврону, й він пішов у Сихем.

15 Зустрів його якийсь чоловік, він бо блукав у полі. Цей же чоловік спитав його: "Чого шукаєш?"

16 Він же відрік: "Братів своїх шукаю. Скажи мені, будь ласка, де вони пасуть?"

17 А чоловік відповів: "Вони пішли звідсіля; чув бо я, як казали: Ходімо в Дотан." І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані.

18 Вони ж угледіли його здаля і, заки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити.

19 Тож казав один до одного: "Он іде той сновида!

20 Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: - лютий звір пожер його; тоді побачимо, що буде з його снів."

21 Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, - сказавши: Не вбиваймо життя!

22 Далі Рувим сказав до них: "Не проливайте крови, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте." Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові.

23 І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому,

24 взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній.

25 І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать - аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет.

26 Тоді каже Юда до своїх братів: "Що нам з того, що вб'ємо нашого брата й прикриємо його кров?

27 Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло." І послухали його брати.

28 Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.

29 Тоді повернувся Рувим до ями - аж нема Йосифа в ній. Він роздер на собі одіж,

30 і, прийшовши до братів, каже: "Хлопця немає, а я - куди піду?"

31 І взяли вони одежу Йосифа, зарізали козеня та й намочили одежу в крові,

32 і послали квітчасту одежу батькові з словами: "Це ми знайшли. Пізнавай, чи одежа твого сина, чи ні."

33 Пізнав він її і сказав: "Одіж мого сина! Звір лютий пожер його. Роздер напевно Йосифа!"

34 Тоді Яків розірвав на собі одежу, накинув на бедра волосянницю та й сумував за своїм сином довго.

35 Посходилися всі його сини та всі його дочки розважати його, але він був невтішний, тільки говорив: "Зійду бо, сумуючи, до свого сина, до Шеолу." І плакав за ним його батько.

36 А мідіяни продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, двірському вельможі фараона, начальникові варти.

1 Now Jacob was living in the land where his father had made a place for himself, in the land of Canaan.

2 These are the generations of Jacob: Joseph, a boy seventeen years old, was looking after the flock, together with his brothers, the sons of Bilhah and Zilpah, his father's wives; and Joseph gave their father a bad account of them.

3 Now the love which Israel had for Joseph was greater than his love for all his other children, because he got him when he was an old man: and he had a long coat made for him.

4 And because his brothers saw that Joseph was dearer to his father than all the others, they were full of hate for him, and would not say a kind word to him.

5 Now Joseph had a dream, and he gave his brothers an account of it, which made their hate greater than ever.

6 And he said to them, Let me give you the story of my dream.

7 We were in the field, getting the grain stems together, and my grain kept upright, and yours came round and went down on the earth before mine.

8 And his brothers said to him, Are you to be our king? will you have authority over us? And because of his dream and his words, their hate for him became greater than ever.

9 Then he had another dream, and gave his brothers an account of it, saying, I have had another dream: the sun and the moon and eleven stars gave honour to me.

10 And he gave word of it to his father and his brothers; but his father protesting said, What sort of a dream is this? am I and your mother and your brothers to go down on our faces to the earth before you?

11 And his brothers were full of envy; but his father kept his words in mind.

12 Now his brothers went to keep watch over their father's flock in Shechem.

13 And Israel said to Joseph, Are not your brothers with the flock in Shechem? come, I will send you to them. And he said to him, Here am I.

14 And he said to him, Go now, and see if your brothers are well and how the flock is; then come back and give me word. So he sent him out of the valley of Hebron, and he came to Shechem.

15 And a man saw him wandering in the country, and said to him, What are you looking for?

16 And he said, I am looking for my brothers; please give me word of where they are keeping their flock.

17 And the man said, They have gone away from here, for they said in my hearing, Let us go to Dothan. So Joseph went after them and came up with them at Dothan.

18 But they saw him when he was a long way off, and before he came near them they made a secret design against him to put him to death;

19 Saying to one another, See, here comes this dreamer.

20 Let us now put him to death and put his body into one of these holes, and we will say, An evil beast has put him to death: then we will see what becomes of his dreams.

21 But Reuben, hearing these words, got him out of their hands, saying, Let us not take his life.

22 Do not put him to a violent death, but let him be placed in one of the holes; this he said to keep him safe from their hands, with the purpose of taking him back to his father again.

23 So when Joseph came to his brothers, they took off his long coat which he had on;

24 And they took him and put him in the hole: now the hole had no water in it.

25 Then seating themselves, they took their meal: and looking up, they saw a travelling band of Ishmaelites, coming from Gilead on their way to Egypt, with spices and perfumes on their camels.

26 And Judah said to his brothers, What profit is there in putting our brother to death and covering up his blood?

27 Let us give him to these Ishmaelites for a price, and let us not put violent hands on him, for he is our brother, our flesh. And his brothers gave ear to him.

28 And some traders from Midian went by; so pulling Joseph up out of the hole, they gave him to the Ishmaelites for twenty bits of silver, and they took him to Egypt.

29 Now when Reuben came back to the hole, Joseph was not there; and giving signs of grief,

30 He went back to his brothers, and said, The child is gone; what am I to do?

31 Then they took Joseph's coat, and put on it some of the blood from a young goat which they had put to death,

32 And they took the coat to their father, and said, We came across this; is it your son's coat or not?

33 And he saw that it was, and said, It is my son's coat; an evil beast has put him to death; without doubt Joseph has come to a cruel end.

34 Then Jacob, giving signs of grief, put on haircloth, and went on weeping for his son day after day.

35 And all his sons and all his daughters came to give him comfort, but he would not be comforted, saying with weeping, I will go down to the underworld to my son. So great was his father's sorrow for him.

36 And in Egypt the men of Midian gave him for a price to Potiphar, a captain of high position in Pharaoh's house.

1 Иаков жил в земле странствования отца своего [Исаака], в земле Ханаанской.

2 Вот житие Иакова. Иосиф, семнадцати лет, пас скот [отца своего] вместе с братьями своими, будучи отроком, с сыновьями Валлы и с сыновьями Зелфы, жен отца своего. И доводил Иосиф худые о них слухи до [Израиля] отца их.

3 Израиль любил Иосифа более всех сыновей своих, потому что он был сын старости его, - и сделал ему разноцветную одежду.

4 И увидели братья его, что отец их любит его более всех братьев его; и возненавидели его и не могли говорить с ним дружелюбно.

5 И видел Иосиф сон, и рассказал [его] братьям своим: и они возненавидели его еще более.

6 Он сказал им: выслушайте сон, который я видел:

7 вот, мы вяжем снопы посреди поля; и вот, мой сноп встал и стал прямо; и вот, ваши снопы стали кругом и поклонились моему снопу.

8 И сказали ему братья его: неужели ты будешь царствовать над нами? неужели будешь владеть нами? И возненавидели его еще более за сны его и за слова его.

9 И видел он еще другой сон и рассказал его [отцу своему и] братьям своим, говоря: вот, я видел еще сон: вот, солнце и луна и одиннадцать звезд поклоняются мне.

10 И он рассказал отцу своему и братьям своим; и побранил его отец его и сказал ему: что это за сон, который ты видел? неужели я и твоя мать, и твои братья придем поклониться тебе до земли?

11 Братья его досадовали на него, а отец его заметил это слово.

12 Братья его пошли пасти скот отца своего в Сихем.

13 И сказал Израиль Иосифу: братья твои не пасут ли в Сихеме? пойди, я пошлю тебя к ним. Он отвечал ему: вот я.

14 [Израиль] сказал ему: пойди, посмотри, здоровы ли братья твои и цел ли скот, и принеси мне ответ. И послал его из долины Хевронской; и он пришел в Сихем.

15 И нашел его некто блуждающим в поле, и спросил его тот человек, говоря: чего ты ищешь?

16 Он сказал: я ищу братьев моих; скажи мне, где они пасут?

17 И сказал тот человек: они ушли отсюда, ибо я слышал, как они говорили: пойдем в Дофан. И пошел Иосиф за братьями своими и нашел их в Дофане.

18 И увидели они его издали, и прежде нежели он приблизился к ним, стали умышлять против него, чтобы убить его.

19 И сказали друг другу: вот, идет сновидец;

20 пойдем теперь, и убьем его, и бросим его в какой-нибудь ров, и скажем, что хищный зверь съел его; и увидим, что будет из его снов.

21 И услышал сие Рувим и избавил его от рук их, сказав: не убьем его.

22 И сказал им Рувим: не проливайте крови; бросьте его в ров, который в пустыне, а руки не налагайте на него. Сие говорил он [с тем намерением], чтобы избавить его от рук их и возвратить его к отцу его.

23 Когда Иосиф пришел к братьям своим, они сняли с Иосифа одежду его, одежду разноцветную, которая была на нем,

24 и взяли его и бросили его в ров; ров же тот был пуст; воды в нем не было.

25 И сели они есть хлеб, и, взглянув, увидели, вот, идет из Галаада караван Измаильтян, и верблюды их несут стираксу, бальзам и ладан: идут они отвезти это в Египет.

26 И сказал Иуда братьям своим: что пользы, если мы убьем брата нашего и скроем кровь его?

27 Пойдем, продадим его Измаильтянам, а руки наши да не будут на нем, ибо он брат наш, плоть наша. Братья его послушались

28 и, когда проходили купцы Мадиамские, вытащили Иосифа изо рва и продали Иосифа Измаильтянам за двадцать сребренников; а они отвели Иосифа в Египет.

29 Рувим же пришел опять ко рву; и вот, нет Иосифа во рве. И разодрал он одежды свои,

30 и возвратился к братьям своим, и сказал: отрока нет, а я, куда я денусь?

31 И взяли одежду Иосифа, и закололи козла, и вымарали одежду кровью;

32 и послали разноцветную одежду, и доставили к отцу своему, и сказали: мы это нашли; посмотри, сына ли твоего эта одежда, или нет.

33 Он узнал ее и сказал: это одежда сына моего; хищный зверь съел его; верно, растерзан Иосиф.

34 И разодрал Иаков одежды свои, и возложил вретище на чресла свои, и оплакивал сына своего многие дни.

35 И собрались все сыновья его и все дочери его, чтобы утешить его; но он не хотел утешиться и сказал: с печалью сойду к сыну моему в преисподнюю. Так оплакивал его отец его.

36 Мадианитяне же продали его в Египте Потифару, царедворцу фараонову, начальнику телохранителей.

1 Якаў жыў у зямлі вандраваньня бацькі свайго, у зямлі Ханаанскай.

2 Вось жыцьцё Якава. Язэп, сямнаццаці гадоў, пасьвіў быдла разам з братамі сваімі, будучы хлапцом, з сынамі Валы і з сынамі Зэлфы, жонак бацькі свайго. І даводзіў Язэп благія пра іх чуткі да бацькі іхняга.

3 Ізраіль любіў Язэпа больш за ўсіх сыноў сваіх, бо ён быў сын старасьці ягонай, - і зрабіў яму розных колераў вопратку.

4 І ўбачылі браты ягоныя, што бацька іхні любіць яго болей за ўсіх братоў ягоных; і зьненавідзелі яго і не маглі гаварыць зь ім дружалюбна.

5 І бачыў Язэп сон і расказаў братам сваім: і яны зьненавідзелі яго яшчэ больш.

6 Ён сказаў ім: выслухайце сон, якія я бачыў:

7 вось мы вяжам снапы сярод поля; і вось, мой сноп устаў і стаў старчма; і вось, вашы снапы пасталі навокал і пакланіліся майму снапу.

8 І сказалі яму браты ягоныя: няўжо ты будзеш цараваць над намі? Няўжо будзеш валодаць намі? І зьненавідзелі яго яшчэ больш за сны яго і за словы ягоныя.

9 І бачыў ён яшчэ іншы сон і расказаў яго братам сваім, кажучы: вось, я бачыў яшчэ сон: вось, сонца і месяц і адзінаццаць зорак пакланяюцца мне.

10 І ён расказаў бацьку свайму і братам сваім. І накрычаў на яго бацька ягоны і сказаў яму: што гэта за сон, які ты бачыў? няўжо я і твая маці і твае браты прыйдзем пакланіцца табе да зямлі?

11 Браты ягоныя пазайздросьцілі яму, а бацька ягоны ўзяў да ўвагі гэта слова.

12 Браты ягоныя пайшлі пасьвіць быдла бацькі свайго ў Сіхем.

13 І сказаў Ізраіль Язэпу: браты твае ці ж ня пасьвяць у Сіхеме? ідзі, я пашлю цябе да іх. Ён адказаў яму: вось я.

14 Ізраіль сказаў яму: ідзі, паглядзі, ці здаровыя браты твае і ці цэлае быдла, і прынясі мне адказ. І паслаў яго з даліны Хэўронскай. І ён прыйшоў у Сіхем.

15 І знайшоў яго нехта, калі ён бадзяўся па полі, і спытаўся ў яго той чалавек, кажучы: чаго ты шукаеш?

16 Ён сказаў: я шукаю братоў маіх; скажы мне, дзе яны пасьвяць?

17 І сказаў той чалавек: яны пайшлі адгэтуль, бо я чуў, як яны казалі: хадзем у Дафан. І пайшоў Язэп за братамі сваімі і знайшоў іх у Дафне.

18 І ўбачылі яны яго здалёк, і перш чым ён наблізіўся да іх, пачалі намышляць супроць яго, каб забіць яго.

19 І сказалі адзін аднаму: вось, ідзе сновідзец;

20 хадзем цяпер, і заб'ем яго, і кінем яго ў які-небудзь роў, і скажам, што драпежны зьвер задраў яго; і пабачым, што выйдзе зь ягоных сноў.

21 І пачуў гэта Рувім, і ўратаваў яго з рук іхніх, сказаўшы: не заб'ём яго.

22 І сказаў ім Рувім: не пралівайце крыві; кіньце яго ў роў, які ў пустыні, а рук не накладайце на яго. Гэта казаў ён, каб выратаваць яго з рук іхніх і вярнуць яго да бацькі ягонага.

23 Калі Язэп прыйшоў да братоў сваіх, яны зьнялі зь Язэпа вопратку ягоную, вопратку розных колераў, якая была на ім,

24 і ўзялі яго і ўкінулі яго ў роў; а роў той быў пусты; вады ў ім ня было.

25 І селі яны есьці хлеб, і паглядзеўшы ўбачылі, вось, ідзе з Галаада караван Ізмаільцянаў, і вярблюды іхнія нясуць стыраксу, бальзам і ладан: ідуць яны завезьці гэта ў Егіпет.

26 І сказаў Юда братам сваім: якая карысьць, калі мы заб'ём брата нашага і схаваем кроў ягоную?

27 хадзем, прадамо яго Ізмаільцянам, а рукі нашыя хай ня будуць на ім, бо ён брат наш, плоць наша. Браты яго паслухаліся

28 і, калі праходзілі купцы Мадыямскія, выцягнулі Язэпа з рова і прадалі Язэпа Ізмаільцянам за дваццаць срэбранікаў; а яны завялі Язэпа ў Егіпет.

29 А Рувім прыйшоў зноў да рова; і вось, няма Язэпа ў рове. І разадраў ён вопратку на сабе,

30 і вярнуўся да братоў сваіх, і сказаў: хлопца няма, а я, куды я падзенуся?

31 І ўзялі вопратку Язэпаву, і закалолі казла, і запэцкалі вопратку крывёю;

32 і паслалі розных колераў вопратку, і даставілі бацьку свайму, і сказалі: мы гэта знайшлі; паглядзі, ці сына твайго вопратка гэтая, ці не.

33 Ён пазнаў яе і сказаў: гэта вопратка сына майго; драпежны зьвер задраў яго; праўда, разадраны Язэп.

34 І разадраў Якаў вопратку на сабе, і надзеў вярэту на сьцёгны свае, і аплакваў сына свайго многа дзён.

35 І сабраліся ўсе сыны ягоныя і ўсе дочкі ягоныя, каб суцешыць яго; але ён не хацеў суцешыцца і сказаў: са смуткам сыйду да сына майго ў апраметную. Так аплакваў яго бацька ягоны.

36 А Мадыяніцяне прадалі яго ў Егіпет Патыфару, царадворцу фараонаваму, начальніку целаахоўцаў.

розділ 38

1 Сталося того часу, і відійшов Юда від братів своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому Хіра.

2 І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім'я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся.

3 І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім'я йому: Ер.

4 І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім'я йому: Онан.

5 І ще знову, і породила сина, і назвала ім'я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила його.

6 І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім'я їй: Тамара.

7 І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, і Господь його вбив.

8 І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, і встанови насіння для брата свого.

9 А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові.

10 І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його.

11 І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій. Бо він був подумав: Аби не вмер також він, як брати його. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого.

12 І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адулламітянин.

13 А Тамарі розповіли, кажучи: Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою.

14 І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку.

15 І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила вона обличчя своє.

16 І він збочив до неї на дорогу й сказав: А ну но я ввійду до тебе! Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: Що даси мені, коли прийдеш до мене?

17 А він відказав: Я пошлю козлятко з отари. І сказала вона: Якщо даси заставу, аж поки пришлеш.

18 А він відказав: Яка та застава, що дам я тобі? Та сказала: Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього.

19 І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого.

20 А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її.

21 І запитав він людей її місця, говорячи: Де та блудниця, що була в Енаїм при дорозі? Вони відказали: Не була тут блудниця.

22 І вернувся він до Юди й сказав: Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудниця.

23 І сказав Юда: Нехай візьме собі ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти.

24 І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд. А Юда сказав: Виведіть її, і нехай буде спалена.

25 Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому. І сказала: Пізнай но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця?

26 І пізнав Юда й сказав: Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму. І вже більше не знав він її.

27 І сталося в часі, як родила вона, а ось близнята в утробі її.

28 І сталося, як родила вона, показалася рука одного; і взяла баба-сповитуха, і пов'язала на руку йому нитку червону, говорячи: Цей вийшов найперше.

29 І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: Нащо ти роздер для себе перепону? І назвала ім'я йому Перец.

30 А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім'я йому: Зерах.

1 Сталося ж, в тім часі пішов Юда від своїх братів і пішов аж до чоловіка якогось Одолламіта, якому імя Ірас.

2 І побачив там Юда дочку чоловіка хананейця, якій імя Сава, і взяв її і ввійшов до неї.

3 І зачавши, породила сина, і назвала його імя Ір.

4 І зачавши, знову породила сина, і назвала його імя Авнан.

5 І додавши, ще породила сина, і назвала його імя Силом. Вона ж була у Хасві, коли їх породила.

6 І взяв Юда жінку Іру свому первородному, якій імя Тамар.

7 Був же Ір, первородний Юди, злий перед Господом, і Бог його забив.

8 Сказав же Юда Авнанові: Ввійди до жінки твого брата і оженися з нею, і воскреси насіння твому братові.

9 Авнан, зрозумівши ж, що не йому буде насіння, сталося коли входив до жінки свого брата, виливав на землю, щоб не дати насіння свому братові.

10 Поганим же виказався перед Богом, бо це зробив, і Він забив і цього.

11 Сказав же Юда своїй невістці Тамарі: Сиди вдовою в домі твого батька, доки великим не стане мій син Силом. Сказав бо: Щоб часом не помер і цей, так як його брати. Відійшовши ж Тамара сіла в домі свого батька.

12 Сповнилися ж дні, і померла Сава жінка Юди. І потішившись, Юда пішов до стрижіїв своїх овець, він та його пастух Ірас Одолламіт, до Тамни.

13 І сповіщено його невістці Тамарі, кажучи: Ось твій тесть іде до Тамни стригти свої вівці.

14 І скинувши з себе одіж вдівства, накинула намітку і прикрасилася, і сіла при брамі Енану, що є в дорозі до Тамни. Бо знала, що великим став Силом, він же не дав її йому в жінку.

15 І Юда, побачивши її, подумав, що вона є розпусницею. Бо покрила своє лице, і не впізнав її.

16 Повернув же до неї з дороги і сказав її: Дозволь мені ввійти до тебе, бо не пізнав, що це його невістка. Вона ж сказала: Що мені даси, якщо ввійдеш до мене?

17 Він же сказав: Я тобі пішлю козля з овець. Вона ж сказала: Якщо даси залог доки ти не пришлеш.

18 Він же сказав: Який залог тобі дам? Вона ж сказала: Твій перстень і ланцюжок і палицю, що в твоїй руці. І дав їй і ввійшов до неї, і зачала в лоні від нього.

19 І вставши, відійшов, і вона скинула зі себе намітку і зодяглася в одіж свого вдівства.

20 Післав же Юда козля рукою свого пастуха Одолламіта, щоб забрати залог від жінки, і не знайшов її.

21 Запитав же мужів, що на місці: Де є розпусниця, що була в Енані при дорозі? І сказали: Не було тут розпусниці.

22 І повернувся до Юди і сказав: Не знайшов я, і чоловіки на місці кажуть, що там немає розпусниці.

23 Сказав же Юда: Хай має те, але щоб часом не висміяно нас. Я ж післав це козеня, ти ж не знайшов.

24 Сталося ж, після трьох місяців звіщено Юді, кажучи: Розпустилася твоя невістка Тамара, і ось має в лоні від розпусти. Сказав же Юда: Виведіть її, і хай буде спалена.

25 Вона ж, коли провадили, післала до свого тестя кажучи: Від чоловіка чиїм є це, я маю в лоні. І сказала: Пізнавай чий перстень і ланцюжок і ця палиця.

26 Пізнав же Юда і сказав: Тамара справедливіша від мене, задля того, що я її не дав моєму синові Силому. І не додав ще пізнати її.

27 Сталося ж, коли вона родила, і в неї були близнята в її лоні.

28 Сталося ж, коли родила вона, один витягнув руку, взявши ж, повитуха завязала на його руку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим.

29 Коли ж він відтягнув руку, і зараз вийшов його брат. Вона ж сказала: Як то перервано тобою перегородку? І назвала його імя Фарес.

30 І після цього вийшов його брат, у якого була на його руці червона нитка. І назвала його імя Зара.

1 Сталося ж того часу, що Юда відділився від своїх братів і пішов до одного адуламійця, на ім'я Хіра.

2 Побачив він там дочку одного ханаанця, на ім'я Шуа, взяв собі за жінку й увійшов до неї.

3 Вона зачала і вродила сина та й він дав йому ім'я Ер.

4 Зачала знову і вродила сина й назвала його Онан.

5 Та й ще раз вона вродила сина й дала йому ім'я Шела; а було це в Кезіві, як вона його породила.

6 Згодом узяв Юда своєму первісткові Ерові жінку, на ім'я Тамара.

7 Але Ер, первенець Юди, був лихий в очах Господніх, і Господь убив його.

8 Тож Юда сказав до Онана: "Ввійди до жінки твого брата як дівер, сповни твій обов'язок, щоб зберегти потомство твоєму братові."

9 Знав же Онан, що це не його буде потомство, тож коли він увіходив до жінки свого брата, то викидав сім'я на землю, щоб не дати потомства братові своєму.

10 Не сподобалося Господові, що цей учинив, і він убив його теж.

11 Тож каже Юда Тамарі, своїй невістці: "Сиди вдовою в домі свого батька, доки не виросте Шела, мій син." Бо думав собі: "Якби ж то не вмер і цей, як його брати." Пішла ж Тамара до дому свого батька і відтоді сиділа там.

12 Як минуло вже чимало часу, дочка Шуа, жінка Юди, померла. І коли Юда вивершив жалобу, пішов він стригти вівці у Тімну, він і його друг Хіра з Адулламу.

13 Про те сповіщено Тамару: он, мовляв, твій свекор, іде в Тімну стригти свої вівці.

14 Тож скинула вона з себе вдовичу одежу, накрилась наміткою, затулилася та й сіла при вході в Енаїм, що при дорозі до Тімни, бо бачила вона, що Шела вже виріс, та не дали йому її за жінку.

15 Коли побачив її Юда, подумав, що то повія, бо вона своє лице заслонила.

16 Тож завернув до неї з дороги й каже: "Ануж увійду до тебе!" Бо не знав. що то його невістка. А вона каже: "Що даси мені, як увійдеш до мене?"

17 Він же відповів: "Пошлю тобі козеня з отари." На це вона сказала: "Чи даси завдаток, поки пришлеш?"

18 А він питає: "Який завдаток маю тобі дати?" Вона й каже: "Твою печатку, твою мотузку й твою палицю, що в твоїй руці." І дав він їй те й увійшов до неї, та й вона зачала від нього.

19 По тому вона встала, пішла додому, скинула намітку з себе й надягнула знов одіж удовицтва свого.

20 Тим часом Юда послав козеня через свого друга з Адулламу відобрати заставу від жінки, але той не знайшов її.

21 Питав він місцевих людей: "Де та повія, що була в Енаїмі при дорозі?" А вони відповідали: "Не було тут ніякої повії."

22 Тож повернувся він до Юди й каже: "Не знайшов я там її, та й місцеві люди казали: ,,Не було тут ніякої повії"."

23 Тоді каже Юда: "Нехай собі бере, аби з нас люди не сміялись: ось я був послав козеня, а ти не знайшов її."

24 По якихось трьох місяцях повідомлено Юду: Зблудила, мовляв, Тамара, твоя невістка, ба й більше: завагітніла вона від блуду. А Юда сказав: "Нехай виведуть її геть і спалять!"

25 Коли її виводили, вона послала своєму свекрові сказати: "Від чоловіка, чиї оці речі, я зачала." І додала: "Пізнавай, будь ласка, чиї оці речі: печатка, мотузка й палиця."

26 Тоді Юда пізнав їх і сказав: "Вона слушніша від мене, бо я не дав їй Шелу, мого сина!"

27 Коли ж настав їй час родити, ось - близнята в її лоні.

28 І як вона породила, висунуло одне ручку, а повитуха схопила і прив'язала до ручки червону нитку, кажучи: "Це вийшло перше."

29 Та й сталось: коли воно назад потягло ручку - аж тут його брат вийшов. І каже вона: "Як же ти прорвався!" І назвала його ім'ям Перец.

30 По тому вийшов його брат, у якого на рученяті була червона нитка. І дала йому ім'я Зерах.

1 Now at that time, Judah went away from his brothers and became the friend of a man of Adullam named Hirah.

2 And there he saw the daughter of a certain man of Canaan named Shua, and took her as his wife.

3 And she gave birth to a son, and he gave him the name Er.

4 And again she gave birth to a son, and he gave him the name Onan.

5 Then she had another son, to whom she gave the name Shelah; she was at Chezib when the birth took place.

6 And Judah took a wife for his first son Er, and her name was Tamar.

7 Now Er, Judah's first son, did evil in the eyes of the Lord, so that he put him to death.

8 Then Judah said to Onan, Go in to your brother's wife and do what it is right for a husband's brother to do; make her your wife and get offspring for your brother.

9 But Onan, seeing that the offspring would not be his, went in to his brother's wife, but let his seed go on to the earth, so that he might not get offspring for his brother.

10 And what he did was evil in the eyes of the Lord, so that he put him to death, like his brother.

11 Then Judah said to Tamar, his daughter-in-law, Go back to your father's house and keep yourself as a widow till my son Shelah becomes a man: for he had in his mind the thought that death might come to him as it had come to his brothers. So Tamar went back to her father's house.

12 And after a time, Bath-shua, Judah's wife, came to her end; and after Judah was comforted for her loss, he went to Timnah, where they were cutting the wool of his sheep, and his friend Hirah of Adullam went with him.

13 And when Tamar had news that her father-in-law was going up to Timnah to the wool-cutting,

14 She took off her widow's clothing, and covering herself with her veil, she took her seat near Enaim on the road to Timnah; for she saw that Shelah was now a man, but she had not been made his wife.

15 When Judah saw her he took her to be a loose woman of the town, because her face was covered.

16 And turning to her by the roadside, he said to her, Let me come in to you; for he had no idea that she was his daughter-in-law. And she said, What will you give me as my price?

17 And he said, I will give you a young goat from the flock. And she said, What will you give me as a sign till you send it?

18 And he said, What would you have? And she said, Your ring and its cord and the stick in your hand. So he gave them to her and went in to her, and she became with child by him.

19 Then she got up and went away and took off her veil and put on her widow's clothing.

20 Then Judah sent his friend Hirah with the young goat, to get back the things which he had given as a sign to the woman: but she was not there.

21 And he put questions to the men of the place, saying, Where is the loose woman who was in Enaim by the wayside? And they said, There was no such woman there.

22 So he went back to Judah, and said, I have not seen her, and the men of the place say that there is no such woman there.

23 And Judah said, Let her keep the things, so that we may not be shamed; I sent the young goat, but you did not see the woman.

24 Now about three months after this, word came to Judah that Tamar, his daughter-in-law, had been acting like a loose woman and was with child. And Judah said, Take her out and let her be burned.

25 And while she was being taken out, she sent word to her father-in-law, saying, The man whose property these things are, is the father of my child: say then, whose are this ring and this cord and this stick?

26 Then Judah said openly that they were his, and said, She is more upright than I am, for I did not give her to Shelah my son. And he had no more connection with her.

27 And when the time came for her to give birth, it was clear that there were two children in her body.

28 And while she was in the act of giving birth, one of them put out his hand; and the woman who was with her put a red thread round his hand, saying, This one came out first.

29 But then he took his hand back again, and his brother came first to birth: and the woman said, What an opening you have made for yourself! So he was named Perez.

30 And then his brother came out, with the red thread round his hand, and he was named Zerah.

1 В то время Иуда отошел от братьев своих и поселился близ одного Адулламитянина, которому имя: Хира.

2 И увидел там Иуда дочь одного Хананеянина, которому имя: Шуа; и взял ее и вошел к ней.

3 Она зачала и родила сына; и он нарек ему имя: Ир.

4 И зачала опять, и родила сына, и нарекла ему имя: Онан.

5 И еще родила сына [третьего] и нарекла ему имя: Шела. Иуда был в Хезиве, когда она родила его.

6 И взял Иуда жену Иру, первенцу своему; имя ей Фамарь.

7 Ир, первенец Иудин, был неугоден пред очами Господа, и умертвил его Господь.

8 И сказал Иуда Онану: войди к жене брата твоего, женись на ней, как деверь, и восстанови семя брату твоему.

9 Онан знал, что семя будет не ему, и потому, когда входил к жене брата своего, изливал [семя] на землю, чтобы не дать семени брату своему.

10 Зло было пред очами Господа то, что он делал; и Он умертвил и его.

11 И сказал Иуда Фамари, невестке своей [по смерти двух сыновей своих]: живи вдовою в доме отца твоего, пока подрастет Шела, сын мой. Ибо он сказал [в уме своем]: не умер бы и он подобно братьям его. Фамарь пошла и стала жить в доме отца своего.

12 Прошло много времени, и умерла дочь Шуи, жена Иудина. Иуда, утешившись, пошел в Фамну к стригущим скот его, сам и Хира, друг его, Адулламитянин.

13 И уведомили Фамарь, говоря: вот, свекор твой идет в Фамну стричь скот свой.

14 И сняла она с себя одежду вдовства своего, покрыла себя покрывалом и, закрывшись, села у ворот Енаима, что на дороге в Фамну. Ибо видела, что Шела вырос, и она не дана ему в жену.

15 И увидел ее Иуда и почел ее за блудницу, потому что она закрыла лице свое. [И не узнал ее.]

16 Он поворотил к ней и сказал: войду я к тебе. Ибо не знал, что это невестка его. Она сказала: что ты дашь мне, если войдешь ко мне?

17 Он сказал: я пришлю тебе козленка из стада [моего]. Она сказала: дашь ли ты мне залог, пока пришлешь?

18 Он сказал: какой дать тебе залог? Она сказала: печать твою, и перевязь твою, и трость твою, которая в руке твоей. И дал он ей и вошел к ней; и она зачала от него.

19 И, встав, пошла, сняла с себя покрывало свое и оделась в одежду вдовства своего.

20 Иуда же послал козленка чрез друга своего Адулламитянина, чтобы взять залог из руки женщины, но он не нашел ее.

21 И спросил жителей того места, говоря: где блудница, которая была в Енаиме при дороге? Но они сказали: здесь не было блудницы.

22 И возвратился он к Иуде и сказал: я не нашел ее; да и жители места того сказали: здесь не было блудницы.

23 Иуда сказал: пусть она возьмет себе, чтобы только не стали над нами смеяться; вот, я посылал этого козленка, но ты не нашел ее.

24 Прошло около трех месяцев, и сказали Иуде, говоря: Фамарь, невестка твоя, впала в блуд, и вот, она беременна от блуда. Иуда сказал: выведите ее, и пусть она будет сожжена.

25 Но когда повели ее, она послала сказать свекру своему: я беременна от того, чьи эти вещи. И сказала: узнавай, чья эта печать и перевязь и трость.

26 Иуда узнал и сказал: она правее меня, потому что я не дал ее Шеле, сыну моему. И не познавал ее более.

27 Во время родов ее оказалось, что близнецы в утробе ее.

28 И во время родов ее показалась рука [одного]; и взяла повивальная бабка и навязала ему на руку красную нить, сказав: этот вышел первый.

29 Но он возвратил руку свою; и вот, вышел брат его. И она сказала: как ты расторг себе преграду? И наречено ему имя: Фарес.

30 Потом вышел брат его с красной нитью на руке. И наречено ему имя: Зара.

1 Тым часам Юда адышоў ад братоў сваіх і пасяліўся паблізу аднаго Адаламіцяніна, імя якога: Хіра.

2 І ўбачыў там Юда дачку аднаго Хананэяніна, імя якога: Шуа; і ўзяў яе і ўвайшоў у яе.

3 Яна зачала і нарадзіла сына; і ён даў яму імя: Ір.

4 І зачала зноў, і нарадзіла сына, і дала яму імя: Анан.

5 І яшчэ нарадзіла сына і дала яму імя: Шэла. Юда быў у Хэзіве, калі яна нарадзіла яго.

6 І ўзяў Юда жонку Іру, першынцу свайму; імя ёй Тамар.

7 Ір, першынец Юдаў, быў неспадобны прад вачыма Госпада, і ўсьмерціў яго Гасподзь.

8 І сказаў Юда Анану: увайдзі да жонкі брата твайго, ажаніся зь ёю, як швагер, і аднаві семя брату твайму.

9 Анан ведаў, што семя будзе не яму; і таму, калі ўваходзіў да жонкі брата свайго, выліваў на зямлю, каб ня даць семя брату свайму.

10 Благое было прад вачыма Госпада тое, што ён рабіў; і Ён усьмерціў яго.

11 І сказаў Юда Тамары, нявестцы сваёй: жыві ўдавою ў доме бацькі твайго, пакуль падрасьце Шэла, сын мой. Бо ён сказаў: не памёр бы і ён, як браты ягоныя. Тамар пайшла і пачала жыць у доме ў бацькі свайго.

12 Прайшло шмат часу, і памерла дачка Шуі, жонка Юдава. Юда суцешыўшыся пайшоў у Тамну, да стрыгалёў быдла ягонага, сам і Хіра, сябар ягоны Адаламіцянін.

13 І паведамілі Тамары, кажучы: вось, сьвёкар твой ідзе ў Тамну стрыгчы быдла сваё.

14 І зьняла яна зь сябе вопратку ўдоўства свайго, накрыла сябе пакрывалам і закрыўшыся села каля брамы Энаіма, што на дарозе ў Тамну. Бо бачыла, што Шэла вырас, і яна ня дадзена яму за жонку.

15 І ўбачыў яе Юда і палічыў яе за распусьніцу, бо яна захінула твар свой.

16 Ён павярнуўся да яе і сказаў: увайду я да цябе. Бо ня ведаў, што гэта - нявестка ягоная. Яна сказала: што ты дасі мне, калі ўвойдзеш да мяне?

17 Ён сказаў: я прышлю табе казьляня са статку. Яна сказала: ці дасі ты мне заклад, пакуль прышлеш?

18 Ён сказаў: які даць табе заклад? Яна сказала: пячатку тваю, і перавязь тваю, і лёску тваю, якая ў руцэ тваёй. І даў ён ёй і ўвайшоў да яе; і яна зачала ад яго.

19 І ўстаўшы пайшла, зьняла зь сябе пакрывала сваё і апранулася ў вопратку ўдоўства свайго.

20 А Юда паслаў казьляня празь сябра свайго Адаламіцяніна, каб забраць заклад з рукі жанчыны; але ён не знайшоў яе.

21 І спытаўся ў жыхароў той мясьціны, кажучы: дзе распусьніца, якая была ў Энаіме пры дарозе? Але яны сказалі: тут ня было распусьніцы.

22 І вярнуўся ён да Юды і сказаў: я не знайшоў яе; ды і жыхары мясьціны той сказалі: тут ня было распусьніцы.

23 Юда сказаў: няхай яна возьме сабе, каб толькі не пачалі з нас сьмяяцца; вось, я пасылаў гэтае казьляня; але ты не знайшоў яе.

24 Прайшло каля трох месяцаў, і сказалі Юду, кажучы: Тамар, нявестка твая, далася ў распусту, і вось, яна цяжарная ад распусты. Юда сказаў: выведзіце яе, і хай яна будзе спалена.

25 Але калі павялі яе, яна паслала сказаць сьвёкру свайму: я цяжарная ад таго, чые гэта рэчы. І сказала: даведайся, чыя гэта пячатка і перавязь і лёска.

26 Юда пазнаў і сказаў: яна справядлівейшая за мяне, бо я ня даў яе Шэлу, сыну майму. І не спазнаваў яе болей.

27 Пад час родаў яе выявілася, што блізьняты ў нутробе ў яе.

28 І пад час родаў яе паказалася рука; і ўзяла бабка-павітуха і навязала яму на руку чырвоную нітку, сказаўшы: гэты выйшаў першы.

29 Але ён вярнуў руку сваю; і вось, выйшаў брат ягоны. І яна сказала: як ты разарваў сабе перашкоду? І дадзена яму імя: Фарэс.

30 Потым выйшаў брат ягоны з чырвонаю ніткаю на руцэ. І дадзена яму імя: Зара.

розділ 39

1 А Йосип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж єгиптянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди.

2 І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина.

3 І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його.

4 І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку.

5 І сталося, відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, у домі й на полі.

6 І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду.

7 І сталося по тих пригодах, і звела свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: Ляж зо мною!

8 А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку.

9 Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?

10 І сталося, що вона день-у-день говорила Йосипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею.

11 І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було нікого з людей дому.

12 І схопила вона його за одежу його, кажучи: Лягай же зо мною! А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір.

13 І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір,

14 то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: Дивіться, він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом.

15 І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір...

16 І я поклала його одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому.

17 І вона переказала йому цими словами, говорячи: До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною.

18 І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір.

19 І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: Отакі то речі вчинив мені твій раб, то запалився гнів його.

20 І взяв його Йосипів пан, та й віддав його до дому в'язничного, до місця, де були ув'язнені царські в'язні. І пробував він там у тім домі в'язничнім.

21 А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому.

22 І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що там робили, робив він.

23 Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь.

1 Йосифа ж привели до Єгипту, і вкупив його з руки Ісмаїлітів, які привели його туди, Петефрій євнух Фараона, голова сторожі, муж єгиптянин.

2 І був Господь з Йосифом, і був чоловіком здібним і був при панові в домі єгиптянина.

3 Знав же його пан, що Господь з ним, і що він лиш чинить, Господь добре веде.

4 І знайшов Йосиф ласку перед своїм паном, догоджував же йому, і він поставив його над своїм домом і все, що його було, дав в руки Йосифа.

5 Сталося ж, після того як поставив його над своїм домом і над усім, що його було, і поблагословив Господь дім Єгиптянина задля Йосифа, і господне благословення було на всім його маєтку в домі і в полі.

6 І передав все, що його було, в руки Йосифа і не знав нічого про своє, хіба про хліб, який сам їв. І був Йосиф гарний на вид і дуже красний лицем.

7 І сталося, після цих слів і закинула жінка його пана свої очі на Йосифа, і сказала: Поспи зі мною.

8 Він же не забажав, сказав же жінці свого пана: Якщо мій пан не знає через мене нічого в своїм домі і все, що його є, дав в мої руки,

9 і не осталось в цій хаті поза мною нічого, ані не затримано від мене нічого лиш ти, томущо ти його жінка, і як вчиню це погане слово і згрішу перед Богом?

10 Коли ж говорила день за днем Йосифові, і не слухав її, щоб лежати з нею, щоб бути з нею.

11 Сталося ж, в якийсь такий день ввійшов Йосиф до дому робити своє діло, і всередині не було нікого з тих, що в хаті,

12 і схопила його за одіж, кажучи: Переспись зі мною. І оставивши одіж в її руках, втік і вийшов геть.

13 І сталося як побачила, що залишив свою одіж в її руках і втік і вийшов геть,

14 і закликала тих, що були в домі і сказала їм, кажучи: Глядіть, ввів нам раба Єврея, щоб насміявся з нас. Ввійшов до мене, кажучи: Переспись зі мною, і я закричала великим голосом.

15 Коли ж він почув, що я підняла мій голос і закричала, залишивши свою одіж у мене, втік і вийшов геть.

16 І залишає одіж при собі, доки не прийшов пан до свого дому.

17 І заговорила до нього за цими словами, кажучи: Ввійшов до мене раб єврей, якого ти ввів до нас, щоб поглузувати з мене сказав і мені: Пересплю з тобою.

18 Як же почув, що я підняла мій голос і закричала, залишив свою одіж у мене і втік і вийшов геть.

19 Сталося ж, як почув його пан слова своєї жінки, які сказала до нього, кажучи: Так вчинив мені твій раб, і розлостився злістю.

20 І взявши Йосифа, пан вкинув його до вязниці, до місця де держаться там в вязниці вязні царя.

21 І був Господь з Йосифом і злив на нього милосердя, і дав йому ласку перед головним сторожем,

22 і головний сторож дав вязницю і всіх вязнів, які в вязниці, і все, що там творять, в руки Йосифу.

23 Головний сторож вязниці сам не був обізнаний в нічому. Бо все було в руці Йосифа, томущо Господь був з ним і все, що він чинив, Господь добре провадив його руками.

1 Йосифа ж приведено в Єгипет, де купив його Потіфар, двірський вельможа фараона, начальник вартових, єгиптянин, у ізмаїльтян, що привели його туди.

2 А Господь був з Йосифом, і щастило йому в усьому: він був у домі свого пана, єгиптянина.

3 Бачив же його пан, що Господь був з ним і що щастив йому Господь у всьому, що робив,

4 тож Йосиф знайшов ласку в очах свого пана й слугував йому, й цей наставив його над своїм домом і все, що мав, дав йому в руки.

5 З того часу, як він поставив його над своїм домом і усім, що мав, Господь поблагословив дім єгиптянина заради Йосифа та й Господнє благословення було на всьому, що було в нього вдома й на полі.

6 Він передав усе, що мав, Йосифові в руки й, маючи його при собі, не клопотався нічим, окрім харчів, які сам їв. Йосиф же був поставний і гарний з виду.

7 І сталося по тім, що сказано, жінка його пана кинула оком на Йосифа та й сказала: "Візьми лишень мене."

8 Але він відмовив і сказав до жінки свого пана: "Ось мій пан, маючи мене, не знає, як я знаю, що в домі, й усе, що він має, дав у мої руки.

9 Він сам не більший від мене у цім домі й не застеріг собі нічого, крім тебе, бож ти його жінка. Як же мені вчинити таке велике зло і згрішити перед Богом?"

10 І було, що коли вона день-у-день підмовляла Йосифа, він її не слухав, щоб узяти її, щоб бути з нею.

11 Та одного дня, коли він увійшов у дім виконувати свою службу, а там у домі не було нікого з домашніх,

12 вона вхопила його за одежу й каже: "Візьми ж бо мене!" Але він залишив свою одежу в її руках і втік та й вийшов надвір.

13 Як же вона побачила, що покинув він свою одежу в її руках, а сам утік надвір,

14 то гукнула за домашніми та й сказала до них: "Глядіть, привів нам єврея, щоб насміхався з нас! Ба, увійшов до мене, щоб узяти мене, та я голосно крикнула,

15 і він, почувши, що я зняла крик, покинув свою одіж коло мене, а сам утік геть із дому."

16 І поклала вона його одежу біля себе, поки не прийде його пан додому.

17 І повідала вона йому такими словами: "Прийшов," каже, "до мене той раб, той єврей, якого ти привів до нас, щоб насміятися з мене.

18 Та коли я зняла мій голос і закричала, то він покинув свою одежу біля мене й утік геть із дому."

19 Як зачув його пан слова своєї жінки, яка говорила йому: "От таке то робив твій раб зо мною!" - спалахнув він гнівом;

20 та й узяв пан Йосифа й вкинув його в темницю, у місце, де ув'язнювали царських в'язнів. І перебував він там у темниці.

21 Та Господь був з Йосифом, зглянувсь на нього й виявив йому ласку в очах наглядача тюрми.

22 Цей головний тюремник доручив Йосифові всіх в'язнів, які були в темниці, і все, що там робилося, робилось через нього.

23 Отож головний тюремник не глядів ні за чим, що було доручено Йосифові, бо Господь був з ним, та й що б він не робив, тому Господь щастив.

1 Now Joseph was taken down to Egypt; and Potiphar the Egyptian, a captain of high position in Pharaoh's house, got him for a price from the Ishmaelites who had taken him there.

2 And the Lord was with Joseph, and he did well; and he was living in the house of his master the Egyptian.

3 And his master saw that the Lord was with him, making everything he did go well.

4 And having a high opinion of Joseph as his servant, he made him the overseer of his house and gave him control over all he had.

5 And from the time when he made him overseer and gave him control of all his property, the blessing of the Lord was with the Egyptian, because of Joseph; the blessing of the Lord was on all he had, in the house and in the field.

6 And he gave Joseph control of all his property, keeping no account of anything, but only the food which was put before him. Now Joseph was very beautiful in form and face.

7 And after a time, his master's wife, looking on Joseph with desire, said to him, Be my lover.

8 But he would not, and said to her, You see that my master keeps no account of what I do in his house, and has put all his property in my control;

9 So that no one has more authority in this house than I have; he has kept nothing back from me but you, because you are his wife; how then may I do this great wrong, sinning against God?

10 And day after day she went on requesting Joseph to come to her and be her lover, but he would not give ear to her.

11 Now one day he went into the house to do his work; and not one of the men of the house was inside.

12 And pulling at his coat, she said, Come to my bed; but slipping out of his coat, he went running away.

13 And when she saw that he had got away, letting her keep his coat,

14 She sent for the men of her house and said to them, See, he has let a Hebrew come here and make sport of us; he came to my bed, and I gave a loud cry;

15 And hearing it he went running out without his coat.

16 And she kept his coat by her, till his master came back.

17 Then she gave him the same story, saying, The Hebrew servant whom you have taken into our house came in to make sport of me;

18 And when I gave a loud cry he went running out without his coat.

19 And hearing his wife's account of what his servant had done, he became very angry.

20 And Joseph's master took him and put him in prison, in the place where the king's prisoners were kept in chains, and he was there in the prison-house.

21 But the Lord was with Joseph, and was good to him, and made the keeper of the prison his friend.

22 And the keeper of the prison put all the prisoners under Joseph's control, and he was responsible for whatever was done there.

23 And the keeper of the prison gave no attention to anything which was under his care, because the Lord was with him; and the Lord made everything he did go well.

1 Иосиф же отведен был в Египет, и купил его из рук Измаильтян, приведших его туда, Египтянин Потифар, царедворец фараонов, начальник телохранителей.

2 И был Господь с Иосифом: он был успешен в делах и жил в доме господина своего, Египтянина.

3 И увидел господин его, что Господь с ним и что всему, что он делает, Господь в руках его дает успех.

4 И снискал Иосиф благоволение в очах его и служил ему. И он поставил его над домом своим, и все, что имел, отдал на руки его.

5 И с того времени, как он поставил его над домом своим и над всем, что имел, Господь благословил дом Египтянина ради Иосифа, и было благословение Господне на всем, что имел он в доме и в поле [его].

6 И оставил он все, что имел, в руках Иосифа и не знал при нем ничего, кроме хлеба, который он ел. Иосиф же был красив станом и красив лицем.

7 И обратила взоры на Иосифа жена господина его и сказала: спи со мною.

8 Но он отказался и сказал жене господина своего: вот, господин мой не знает при мне ничего в доме, и все, что имеет, отдал в мои руки;

9 нет больше меня в доме сем; и он не запретил мне ничего, кроме тебя, потому что ты жена ему; как же сделаю я сие великое зло и согрешу пред Богом?

10 Когда так она ежедневно говорила Иосифу, а он не слушался ее, чтобы спать с нею и быть с нею,

11 случилось в один день, что он вошел в дом делать дело свое, а никого из домашних тут в доме не было;

12 она схватила его за одежду его и сказала: ложись со мной. Но он, оставив одежду свою в руках ее, побежал и выбежал вон.

13 Она же, увидев, что он оставил одежду свою в руках ее и побежал вон,

14 кликнула домашних своих и сказала им так: посмотрите, он привел к нам Еврея ругаться над нами. Он пришел ко мне, чтобы лечь со мною, но я закричала громким голосом,

15 и он, услышав, что я подняла вопль и закричала, оставил у меня одежду свою, и побежал, и выбежал вон.

16 И оставила одежду его у себя до прихода господина его в дом свой.

17 И пересказала ему те же слова, говоря: раб Еврей, которого ты привел к нам, приходил ко мне ругаться надо мною [и говорил мне: лягу я с тобою],

18 но, когда [услышал, что] я подняла вопль и закричала, он оставил у меня одежду свою и убежал вон.

19 Когда господин его услышал слова жены своей, которые она сказала ему, говоря: так поступил со мною раб твой, то воспылал гневом;

20 и взял Иосифа господин его и отдал его в темницу, где заключены узники царя. И был он там в темнице.

21 И Господь был с Иосифом, и простер к нему милость, и даровал ему благоволение в очах начальника темницы.

22 И отдал начальник темницы в руки Иосифу всех узников, находившихся в темнице, и во всем, что они там ни делали, он был распорядителем.

23 Начальник темницы и не смотрел ни за чем, что было у него в руках, потому что Господь был с Иосифом, и во всем, что он делал, Господь давал успех.

1 А Язэпа зьвялі ў Егіпет. І купіў яго з рук Ізмаільцянаў, якія прывялі яго туды, Егіпцянін Патыфар, царадворац фараонаў, начальнік целаахоўцаў.

2 І быў Гасподзь зь Язэпам: яму спрыяў посьпех у дзеях і ён жыў у доме гаспадара свайго, Егіпцяніна.

3 І ўбачыў гаспадар ягоны, што Гасподзь зь ім, і што ўсяму, што ён робіць, Гасподзь у руках ягоных дае посьпех.

4 І здабыў Язэп у вачах ягоных упадабаньне і служыў яму. І ён паставіў яго над домам сваім, і ўсё, што меў, аддаў на рукі яму.

5 І з таго часу, як ён паставіў яго над домам сваім і над усім, што меў, Гасподзь дабраславіў дом Егіпцяніна дзеля Язэпа, і было дабраславеньне Гасподняе на ўсім, што меў ён у доме і ў полі.

6 І пакінуў ён усё, што меў, у руках у Язэпа, і ня ведаў пры ім нічога, акрамя хлеба, які ён еў. А Язэп быў прыгожы станам і прыгожы з твару.

7 І зьвярнула позірк на Язэпа жонка гаспадара ягонага і сказала: сьпі са мною.

8 Але ён адмовіўся і сказаў жонцы гаспадара свайго: вось, гаспадар мой ня рупіцца пры мне пра нішто ў доме, і ўсё, што мае, аддаў у мае рукі;

9 няма болей мяне ў доме гэтым; і ён не забараніў мне нічога, акрамя цябе, бо ты жонка яму; як жа зраблю я гэта вялікае ліха і зграшу прад Богам?

10 Калі так яна штодня гаварыла Язэпу, а ён ня слухаўся яе, каб спаць зь ёю і быць зь ёю,

11 сталася аднаго дня, што ён увайшоў у дом рабіць справу сваю, а нікога з хатніх тут у доме ня было;

12 яна схапіла яго за вопратку ягоную і сказала: кладзіся са мною. Але ён, пакінуўшы вопратку сваю ў руках у яе, пабег і выбег прэч.

13 А яна, убачыўшы, што ён пакінуў вопратку сваю ў руках у яе і пабег прэч,

14 клікнула хатніх сваіх і сказала ім так: паглядзеце, ён прывёў да нас Габрэя зьдзекавацца з нас. Ён прыйшоў да мяне, каб легчы са мною; але я закрычала моцным голасам,

15 І ён, пачуўшы, што я падняла лямант і закрычала, пакінуў у мяне вопртаку сваю, і пабег, і выбег прэч.

16 І пакінула вопратку ягоную ў сябе да прыходу гаспадара ягонага ў дом свой.

17 І пераказала яму тыя самыя словы, кажучы: раб Габрэй, якога ты прывёў да нас, прыходзіў да мяне зьдзекавацца зь мяне;

18 але, калі я падняла лямант і закрычала, ён пакінуў у мяне вопратку сваю і выбег прэч.

19 Калі гаспадар ягоны пачуў словы жонкі сваёй, якія яна сказала яму, кажучы: так учыніў са мною раб твой, - дык запалаў гневам;

20 і ўзяў Язэпа гаспадар ягоны і аддаў яго ў цямніцу, дзе ўвязьнены вязьні цара. І быў ён там у цямніцы.

21 І Гасподзь быў зь Язэпам, і зрабіў яму ласку, і дараваў яму ўпадабаньне ў вачах начальніка цямніцы.

22 І аддаў начальнік цямніцы ў рукі Язэпу ўсіх вязьняў, якія былі ў цямніцы, і ва ўсім, што яны там ні рабілі, ён быў распарадчыкам.

23 Начальнік цямніцы і не глядзеў ні за чым, што было ў яго ў руках, бо Гасподзь быў зь Язэпам, і ва ўсім, што ён рабіў, Гасподзь даваў посьпех.

розділ 40

1 І сталося по тих пригодах, чашник єгипетського царя та пекар провинилися були панові своєму, цареві єгипетському.

2 І розгнівався фараон на двох своїх евнухів, на начальника чашників і на начальника пекарів.

3 І віддав їх під варту до дому начальника царської сторожі до в'язничного дому, до місця, де Йосип був ув'язнений.

4 А начальник царської сторожі приставив Йосипа до них, і він їм услуговував. І були вони деякий час під вартою.

5 І снився їм обом сон, кожному свій сон, однієї ночі, кожному за значенням його сна, чашникові й пекареві царя єгипетського, що були ув'язнені у в'язничному домі.

6 І прибув до них Йосип уранці, і побачив їх, а вони ось сумні.

7 І запитав він фараонових евнухів, що були з ним під вартою в домі пана його, говорячи: Чого ваші обличчя сьогодні сумні?

8 А вони сказали йому: Снився нам сон, а відгадати його немає кому. І сказав до них Йосип: Чи ж не в Бога відгадки? Розповіджте но мені.

9 І оповів начальник чашників Йосипові свій сон, і сказав йому: Бачив я в сні своїм, ось виноградний кущ передо мною.

10 А в виноградному кущі три виноградні галузки, а він сам ніби розцвів, пустив цвіт, і дозріли грона його ягід.

11 А в моїй руці фараонова чаша. І взяв я ті ягоди, і вичавив їх до фараонової чаші, і дав ту чашу в руку фараона.

12 І сказав йому Йосип: Оце відгадка його: три виноградні галузки це три дні.

13 Ще за три дні підійме фараон твою голову, і верне тебе на твоє становище, і ти даси чашу фараона до руки його за першим звичаєм, як був ти чашником його.

14 Коли ти згадаєш собі про мене, як буде тобі добре, то вчиниш милість мені, коли згадаєш про мене перед фараоном, і випровадиш мене з цього дому.

15 Бо я був справді вкрадений із Краю єврейського, а також тут я не вчинив нічого, щоб мене вкинути до цієї ями.

16 І побачив начальник пекарів, що він добре відгадав, і промовив до Йосипа: І я в сні своїм бачив, ось три коші печива на голові моїй.

17 А в коші горішньому зо всякого пекарського виробу фараонове їдження, а птах їв його з коша з-над моєї голови.

18 І відповів Йосип і сказав: Оце відгадка його: три коші то три дні.

19 Ще за три дні підійме фараон голову твою з тебе, і повісить тебе на дереві, і птах поїсть тіло твоє з тебе.

20 І сталося третього дня, у день народження фараона, і вчинив він гостину для всіх своїх рабів. І підняв він голову начальника чашників і голову начальника пекарів серед своїх рабів.

21 І вернув він начальника чашників на його місце, і він подав чашу в руку фараонову.

22 А начальника пекарів повісив, як відгадав був їм Йосип.

23 Та начальник чашників не пам'ятав про Йосипа, та й забув за нього.

1 Сталося ж, після цих слів згрішив говний підчаший єгипетского царя і головний пекар перед своїм паном царем єгипетським.

2 І розгнівався Фараон на обох своїх евнухів, на головного підчашого і на головного пекара,

3 і вкинув їх до вязниці, до голови вязниці, до вязниці, до місця куди вкинено Йосифа.

4 І старшина вязниці передав їх Йосифові, і він служив їм. Були ж дні у вязниці.

5 І оба побачили сон, кожний сон, в одній ночі своє сонне видіння, головний підчаший і головний пекар, які були в царя Єгипту, які були в вязниці.

6 Ввійшов же Йосиф до них вранці, і побачив їх, і були стурбовані.

7 І запитав евнухів Фараона, які були в вязниці з ним з його паном, кажучи: Чому сьогодні ваші лиця занепалі?

8 Вони ж йому сказали: Ми побачили сон і немає того, хто б його пояснив. Сказав же їм Йосиф: Чи не від Бога їх пояснювання? Отже розкажіть мені.

9 І головний підчаший розповів Йосифові свій сон і сказав: У моєму сні переді мною був виноград.

10 На виноградині ж три галузки, і розрісшись, вони видали китиці, дозрілі грона винограду.

11 І чаша Фараона (була) в моїй руці. І взяв я виноград і видусив його до чаші, і дав я чашу в руки Фараонові.

12 І сказав йому Йосиф: Це його значення: Три галузки це три дні.

13 Ще три дні і згадає Фараон твій сан і знову поставить тебе на головного підчашого і даси чашу Фараонові в його руки за твоїм первісним саном, як ти був підчашим.

14 Але згадай мене з собою коли тобі добре стане, і вчиниш мені милосердя і згадаєш Фараонові про мене і виведеш мене з цієї вязниці.

15 Бо крадіжжю викрадено мене з землі євреїв і тут я не зробив нічого, але вкинено мене до цієї ями.

16 І головний пекар побачив, що прямо відповів, і сказав Йосифові: І я побачив сон, і мені здавалося, що три коші хлібовиробів ніс я на моїй голові.

17 В коші ж, що наверху, з усякого роду, які цар Фараон їсть, діло пекарське, і небесні птахи їли їх з коша, що на моїй голові.

18 Відповівши ж, Йосиф сказав йому: Це його пояснення: Три коші це три дні.

19 Ще три дні (і) Фараон відрубає твою голову в тебе, і повісить тебе на дереві, і небесна пташня їстиме твоє тіло з тебе.

20 Сталося ж, третого дня був день народження Фараона, і він робив гостину усім своїм рабам. І він згадав сан головного підчашого і сан головного пекаря серед своїх рабів.

21 І знову поставив головного підчашого на свій сан, і дав в руку Фараона чашу,

22 а головного пекаря повісив, так як розяснив їм Йосиф.

23 Не згадав же головний підчаший Йосифа, але забув про нього.

1 Після тих подій підчаший єгипетського царя і пекар провинилися перед своїм володарем, єгипетським царем.

2 Тоді розгнівався фараон на обох своїх урядовців, на головного підчашого й на головного пекаря,

3 і віддав їх до ув'язнення у дім начальника варти, в темницю, де був ув'язнений Йосиф.

4 А начальник варти доручив їх Йосифові, й цей слугував їм. Були ж вони якийсь час ув'язнені.

5 Одної ночі снився їм обидвом сон, кожному окремо: сон, який для кожного з них був особливо значущий, для підчашого і для пекаря єгипетського царя, які сиділи в темниці.

6 Навідався до них уранці Йосиф і, бачивши, що вони засмутилися,

7 спитав обидвох фараонових придворців, які були разом з ним ув'язнені, у домі його пана: "Чого ж бо ви такі сумні сьогодні?"

8 А вони відповіли йому: "Сон снився нам, і немає кому його нам пояснити!" На те Йосиф до них: "Чи ж не від Бога пояснювання снів? Повідайте, будь ласка, мені."

9 І розповів наглядач підчаших свій сон Йосифові і сказав йому: "В моєму сні була виноградна лоза передо мною,

10 а на тій лозі три пагони; і як вона розвивалася, вибуяв на ній цвіт і достиглі ягоди в її ґронах.

11 У моїй же руці була чаша фараона. Взяв я ті ґрона й витиснув їх у чашу фараона та й подав її фараонові в руку."

12 Тоді каже йому Йосиф: "А пояснити то так: три пагони - це три дні.

13 За три дні фараон підведе твою голову й поверне тебе назад на твоє місце; ти будеш подавати фараонові в руки чашу, за попереднім звичаєм, коли був ти його підчашим.

14 Тільки ж згадай про мене, як добре тобі буде, і зроби, будь ласка, мені милість: нагадай фараонові про мене й виведи мене з цього дому;

15 бо справді мене вкрадено з єврейської країни, та й тут я не зробив нічого, щоб мене кидати в яму."

16 Побачив наглядач пекарів, що він пояснив добре, то й каже до Йосифа: "А мені снилися три кошики білого хліба на голові в мене.

17 У верхньому кошику були різні печива для фараона, й птиці розклювали їх із кошика на моїй голові."

18 Йосиф же відповів: "А пояснити його так: три кошики - це три дні.

19 За три дні фараон здійме голову з тебе й повісить тебе на дереві, а птиці будуть їсти тіло з тебе."

20 І сталося: третього дня, який був днем народин фараона, справив він учту всім своїм службовцям і з-поміж своїх службовців підвів голову головному підчашому та й голову головному пекареві.

21 Наглядача підчаших повернув він назад до його уряду, подавати чашу фараонові в руки,

22 а наглядача пекарів повісив, - як Йосиф це вгадав їм.

23 Однак наглядач підчаших не згадав про Йосифа, забув про нього.

1 Now after these things the chief servant who had the care of the wine, and the chief bread-maker in Pharaoh's house, did something against Pharaoh's orders;

2 And Pharaoh was angry with his two servants, with the chief wine-servant and the chief bread-maker;

3 And he put them in prison under the care of the captain of the army, in the same prison where Joseph himself was shut up.

4 And the captain put them in Joseph's care, and he did what was needed for them; and they were kept in prison for some time.

5 And these two had a dream on the same night; the chief wine-servant and the chief bread-maker of the king of Egypt, who were in prison, the two of them had dreams with a special sense.

6 And in the morning when Joseph came to them he saw that they were looking sad.

7 And he said to the servants of Pharaoh who were in prison with him, Why are you looking so sad?

8 Then they said to him, We have had a dream, and no one is able to give us the sense. And Joseph said, Does not the sense of dreams come from God? what was your dream?

9 Then the chief wine-servant gave Joseph an account of his dream, and said, In my dream I saw a vine before me;

10 And on the vine were three branches; and it seemed as if it put out buds and flowers, and from them came grapes ready for cutting.

11 And Pharaoh's cup was in my hand, and I took the grapes and crushing them into Pharaoh's cup, gave the cup into Pharaoh's hand.

12 Then Joseph said, This is the sense of your dream: the three branches are three days;

13 After three days Pharaoh will give you honour, and put you back into your place, and you will give him his cup as you did before, when you were his wine-servant.

14 But keep me in mind when things go well for you, and be good to me and say a good word for me to Pharaoh and get me out of this prison:

15 For truly I was taken by force from the land of the Hebrews; and I have done nothing for which I might be put in prison.

16 Now when the chief bread-maker saw that the first dream had a good sense, he said to Joseph, I had a dream; and in my dream there were three baskets of white bread on my head;

17 And in the top basket were all sorts of cooked meats for Pharaoh; and the birds were taking them out of the baskets on my head.

18 Then Joseph said, This is the sense of your dream: the three baskets are three days;

19 After three days Pharaoh will take you out of prison, hanging you on a tree, so that your flesh will be food for birds.

20 Now the third day was Pharaoh's birthday, and he gave a feast for all his servants; and he gave honour to the chief wine-servant and the chief bread-maker among the others.

21 And he put the chief wine-servant back in his old place; and he gave the cup into Pharaoh's hand.

22 But the chief bread-maker was put to death by hanging, as Joseph had said.

23 But the wine-servant did not keep Joseph in mind or give a thought to him.

1 После сего виночерпий царя Египетского и хлебодар провинились пред господином своим, царем Египетским.

2 И прогневался фараон на двух царедворцев своих, на главного виночерпия и на главного хлебодара,

3 и отдал их под стражу в дом начальника телохранителей, в темницу, в место, где заключен был Иосиф.

4 Начальник телохранителей приставил к ним Иосифа, и он служил им. И пробыли они под стражею несколько времени.

5 Однажды виночерпию и хлебодару царя Египетского, заключенным в темнице, виделись сны, каждому свой сон, обоим в одну ночь, каждому сон особенного значения.

6 И пришел к ним Иосиф поутру, увидел их, и вот, они в смущении.

7 И спросил он царедворцев фараоновых, находившихся с ним в доме господина его под стражею, говоря: отчего у вас сегодня печальные лица?

8 Они сказали ему: нам виделись сны; а истолковать их некому. Иосиф сказал им: не от Бога ли истолкования? расскажите мне.

9 И рассказал главный виночерпий Иосифу сон свой и сказал ему: мне снилось, вот виноградная лоза предо мною;

10 на лозе три ветви; она развилась, показался на ней цвет, выросли и созрели на ней ягоды;

11 и чаша фараонова в руке у меня; я взял ягод, выжал их в чашу фараонову и подал чашу в руку фараону.

12 И сказал ему Иосиф: вот истолкование его: три ветви - это три дня;

13 через три дня фараон вознесет главу твою и возвратит тебя на место твое, и ты подашь чашу фараонову в руку его, по прежнему обыкновению, когда ты был у него виночерпием;

14 вспомни же меня, когда хорошо тебе будет, и сделай мне благодеяние, и упомяни обо мне фараону, и выведи меня из этого дома,

15 ибо я украден из земли Евреев; а также и здесь ничего не сделал, за что бы бросить меня в темницу.

16 Главный хлебодар увидел, что истолковал он хорошо, и сказал Иосифу: мне также снилось: вот на голове у меня три корзины решетчатых;

17 в верхней корзине всякая пища фараонова, изделие пекаря, и птицы [небесные] клевали ее из корзины на голове моей.

18 И отвечал Иосиф и сказал [ему]: вот истолкование его: три корзины - это три дня;

19 через три дня фараон снимет с тебя голову твою и повесит тебя на дереве, и птицы [небесные] будут клевать плоть твою с тебя.

20 На третий день, день рождения фараонова, сделал он пир для всех слуг своих и вспомнил о главном виночерпии и главном хлебодаре среди слуг своих;

21 и возвратил главного виночерпия на прежнее место, и он подал чашу в руку фараону,

22 а главного хлебодара повесил [на дереве], как истолковал им Иосиф.

23 И не вспомнил главный виночерпий об Иосифе, но забыл его.

1 Пасьля гэтага чашнік цара Егіпецкага і пекар правінаваціліся перад гаспадаром сваім, царом Егіпецкім.

2 І ўгневаўся фараон на двух царадворцаў сваіх, на галоўнага чашніка і на галоўнага пекара,

3 і аддаў іх пад варту ў дом да начальніка целаахоўцаў, у цямніцу, у тое месца, дзе ўвязьнены быў Язэп.

4 Начальнік целаахоўцаў прыставіў да іх Язэпа, і ён служыў ім. І прабылі яны пад вартаю некаторы час.

5 Аднаго разу чашніку і пекару цара Егіпецкага, увязьненым у цямніцы, бачыліся сны, кожнаму свой сон, абодвум у адну ноч, кожнаму сон адмысловага значэньня.

6 І прыйшоў да іх Язэп раніцай, убачыў іх, і вось, яны сумеліся.

7 І спытаўся ён у царадворцаў фараонавых, якія былі зь ім у доме гаспадара ягонага пад вартаю, кажучы: чаго ў вас сёньня журботныя твары?

8 Яны сказалі яму: нам прысьніліся сны, а растлумачыць іх няма каму. Язэп сказаў ім: ці не ад Бога тлумачэньні? раскажэце мне.

9 І расказаў галоўны чашнік Язэпу сон свой і сказаў яму: мне сьнілася, вось вінаградная лаза перад мною;

10 на лазе тры галінкі; яна разьвілася, паказаліся на ёй кветкі, вырасьлі і пасьпелі на ёй ягады;

11 і чаша фараонавая ў мяне ў руцэ; я ўзяў ягад, выціснуў іх у чашу фараонавую і падаў чашу ў руку фараону.

12 І сказаў яму Язэп: вось тлумачэньне яго: тры галінкі - гэта тры дні;

13 праз тры дні фараон узьнясе галаву тваю і верне цябе на месца тваё, і ты падасі чашу фараонавую ў руку яму, па ранейшай завядзёнцы, калі ты быў у яго чашнікам;

14 спамяні ж пра мяне, калі табе будзе добра, і зрабі мне дабрачынства, і нагадай пра мяне фараону, і выведзі мяне з гэтага дома;

15 бо я ўкрадзены зь зямлі Габрэяў; а таксама і тут нічога не зрабіў, за што б кідаць мяне ў цямніцу.

16 Галоўны пекар убачыў, што растлумачыў ён добра, і сказаў Язэпу: мне таксама сьнілася: вось на галаве ў мяне тры кашы кратаваныя;

17 у верхнім кашы ўсялякая ежа фараонавая, вырабы пекара, і птушкі дзяўблі яе з каша на галаве маёй.

18 І адказваў Язэп і сказаў: вось тлумачэньне яго: тры кашы - гэта тры дні.

19 праз тры дні фараон здыме зь цябе галаву тваю і павесіць цябе на дрэве, і птушкі будуць дзяўбці плоць тваю зь цябе.

20 На трэці дзень, дзень народзінаў фараонавых, учыніў ён гасьціну ўсім слугам сваім і ўспомніў пра галоўнага чашніка і галоўнага пекара сярод слуг сваіх;

21 і вярнуў галоўнага чашніка на ранейшае месца, і ён падаў чашу ў руку фараону;

22 а галоўнага хлебадара павесіў на дрэве, як растлумачыў ім Язэп.

23 І ня ўспомніў галоўны чашнік пра Язэпа, а забыў яго.

розділ: 1-10   11-20  21-30   31-40   41-50


Буття  Вихід  Левит  Числа  Повторення Закону

Ісус Навин  Суддів  Рут  1-ша Самуїлова  2-га Самуїлова  1-ша Царів  2-га Царів  1-ша Хронік  2-га Хронік  Ездра  Неемії  Естер  Йов  Псалми  Приповісті  Екклезіяст  Пісня над піснями

Ісая  Єремія  Плач Єремії  Єзекіїль  Даниїл  Осія  Йоїл  Амос  Овдій  Йона Михей  Наум  Авакум  Софонія  Огій  Захарія  Малахії

Від Матвія  Від Марка  Від Луки  Від Івана  Дії

До римлян  1-е до коринтян  2-ге до коринтян  До галатів  До ефесян  До филип'ян  До колосян  1-е до солунян  2-е до солунян  1-е Тимофію  2-е Тимофію  До Тита  До Филимона  До євреїв

1-е Петра  2-е Петра  1-е Івана  2-е Івана  3-е Івана  Юда  

Об'явлення